У 1930-му році біля витоків створення ХАІ стояв відомий вчений, учень М. Є. Жуковського, професор (згодом академік) Георгій Федорович Проскура, який за своє життя був нагороджений не тільки за внесок в розвиток авіації, а й, наприклад, за створення унікальної гідротехнічної системи при будівництві каналу «Волга-Москва».

Його ім'ям названа вулиця в районі селища Жуковського в місті Харкові (вулиця, на якій розташований нинішній національний акосміческій університет ім.М.Є.Жуковського «ХАІ»).

1920-ті. Проскура зі студентами авіаційного відділення Харківського технологічного інституту (нині ХПІ), з якого в 1930-му році з'явився ХАІ.

Другий директор ХАІ Андрій Омелянович Медведер (1903-1935) дійсно унікальний випадок в історії ВНЗ СРСР - з 1931 по 1932 рік він був директором ХАІ і одночасно студентом третього курсу факультету літакобудування. У 1935 році він трагічно загинув під час випробування літаючого човна МТБ-1.

У 1932-му під керівництвом професора кафедри конструкції літаків Йосипа Григоровича Немана ініціативна група співробітників і студентів ХАІ створили проект швидкісного літака, який отримав назву «ХАІ-1». Це був перший в Європі пасажирський літак шасі, яке прибирається в польоті, що забезпечило літаку «ХАІ-1» рекорд швидкості. На вітчизняному двигуні М-22, потужністю 480 к.с. він показав швидкість - 322км/год, за цим показником він посів перше місце в Європі та друге в світі. За період з 1934-го по 1937-й рік на Київському авіазаводі було побудовано більше 40 таких машин і в передвоєнні роки ХАІ-1 став наймасовішим пасажирським літаком країни. Досягнення в цій області послужили поштовхом для створення в ХАІ дослідно-конструкторського бюро.

З 1936 по 1938-й на базі літака ХАІ-1 створюється «ХАІ-5», модифікація якого бомбардувальник «ХАІ-5 - Р10» активно використовувався під час Другої світової війни, як розвідник і ближній бомбардувальник, аж до 1943-го року. Всього було побудовано 490 таких машин.

В 1934-му році вперше піднявся в повітря планер «Осавіахімовець України» або «ХАІ-4», створенням якого керував Павло Георгійович Беннінг. Саме їм була запропонована унікальна система гідравлічного зв'язку між переднім і заднім шасі, яка давала можливість одночасно прибирати і випускати три колеса в польоті. Паралельно з цим велися розробки планера «Осавіахімовець ХАІ», якому судилося увійти в історію світової авіації. Саме на ньому льотчик Рижков вперше в світі здійснив фігури вищого пілотажу на планері, виконавши (просимо звернути особливу увагу на цю цифру) 26 мертвих петель, одна з яких - з виходом в зворотньому напрямку.

Літом 1934-го року в ХАІ створюється двомісний планер - бесхвостка - «ХАІ-2», що носить ім'я «Павла Постишева». А два місяці по тому, на десятих Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі, «ХАІ-2» поставив рекорд серед планерів свого класу, протримавшись у повітрі 58 хвилин.

На зворотному шляху до Харкова планер ставить ще один рекорд - пілотований льотчиком Леонідом Рожковим планер пролетів 4 з половиною години на буксирі від Криму до Харкова без єдиної посадки.

У 1935-му році інженер ХАІ, а в майбутньому генеральний конструктор, Архип Михайлович Люлька, розробив і спроектував перший вітчизняний турбореактивний двигун РТД-1.

У 1935 році студенти ХАІ Фіщук, Стасюк і Косухін створили проект «літаючі крила», що давали можливість людині, яка вистрибнула з літака, здійснювати політ, який планує. Сьогодні даний проект втілений в життя під назвою «реактивний ранець».

10 листопада 37-го року, під керівництвом академіка Г. Ф. Проскури об'єднується група вчених, інженерів і студентів, яка займається питаннями вивчення ракетної тяги, конструює і запускає перші ракети. 19 вересня 1940 року ентузіастами реактивної групи, поблизу села Черкаська Лозова під Харковом був запущена порохова ракета №2. Цієї історичної події присвячена меморіальна дошка на Літаковому корпусі ХАІ.

У 1939 році команда Харківського авіаційного інституту приймала участь в міжнародних заочних стрілецько-спортивних змаганнях, організованих Англійської асоціацією стрілецьких клубів. Від стрільців СРСР виступало 45 команд. Команда ХАІ зайняла: 1-е місце по Україні, 10-е місце в СРСР і 12-е місце в світі.

У ній випускник ХАІ 1941 року Борис Олексійович Хохлов (крайній зліва). В майбутньому викладач ХАІ, а потім головний інженер і генеральний директор Харківського Авіаційного виробничого об'єднання. Лауреат Державної премії СРСР. Саме під його керівництвом на ХАЗі будуть випускатися такі всесвітньо відомі лайнери, як ТУ-104, Ту-124 і Ту - 134, а також розпочато роботи з підготовки до виробництва нового покоління АНів, літаків - Ан-72 і Ан-74.

16 серпня 1943 року бійці 285 гвардійського полку одними з перших увірвалися в окупований Харків, вибили німців з району ХАІ. Полком командував 29-річний майор Григорій Рудик. Пройшовши територію ХАІ, вони вийшли в район Гідропарку (Шкіряний - під час війни Цегельний завод). Там майор Рудик загинув. Залишилися син і дружина. Іменем майора Григорія Рудика названий вулиця в Лісопарку. По суті - людина, яка командувала визволенням ХАІ і сел. Жуковського.

У червні 1967 го року студентами ХАІ був побудований і успішно випробуваний унікальний літак ХАІ-20, удостоєний нагород ВДНГ СРСР. Два роки по тому в ХАІ створюється гібколет ХАІ - 21, прообраз нинішніх мотодельтапланов. ХАІ-21 з успіхом демонструвався на виставках в США і Канаді.

1977 рік. Видатний Генеральний конструктор Олег Костянтинович Антонов стає завідувачем кафедрою конструкції літаків ХАІ (кафедра 103).

31-го березня 1978 року Харківському авіаційному інституту за величезний внесок у справу підготовки авіаційних фахівців присвоюється ім'я теоретика повітроплавання «батька вітчизняної авіації» М.Є. Жуковського.

У 1988 році Олег закінчив Харківський ордена Леніна авіаційний інститут імені М. Є. Жуковського за фахом «Двигуни літальних апаратів». Після закінчення інституту Кононенко працював в Центральному спеціалізованому конструкторському бюро (ЦСКБ) в Куйбишеві (Самарі) на посаді інженера і дослужився до провідного інженера-конструктора. Займався проектуванням електричних систем космічних кораблів.

Космічний корабель «Союз ТМА-12» стартував 8 квітня 2008 року До складу екіпажу входили командир корабля і сімнадцятої основної експедиції Сергій Волков і космонавт-дослідник Лі Со Ен. 10 квітня корабель «Союз ТМА-12» пристикувався до Міжнародної космічної станції. Під час польоту зробив два виходи у відкритий космос. Тривалість польоту склала 198 діб 16 годин 20 хвилин 11 секунд.

Другий космічний політ - 21 грудня 2011 разом з Андре Кейперс і Дональдом Петтітом як командир корабля Союз ТМА-03М.

На МКС був бортинженером 30-й і командиром тридцять першого основної експедиції. Здійснив один вихід у відкритий космос тривалістю 6:00 15 хвилин.

Третій космічний політ - 23 липень 2015 разом з Кімі Юи (Японія) і Челлі Ліндгреном (США) в якості командира екіпажу «Союз ТМА-17М».

У жовтні 2013 року призначений на посаду заступника начальника загону космонавтів з науково-дослідної та випробувальної роботи. 10.11.2016 року наказом начальника Центру підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагаріна призначений на посаду інструктора-космонавта-випробувача-командира загону космонавтів.

14 квітня 1990 року в ХАІ зіграла свою першу гру і здобула свою першу перемогу легендарна команда КВК ХАІ, яка в середині 90-х не тільки завоювала чемпіонський титул КВК і Кубок Чемпіонів, але і єдина в Клубі веселих і кмітливих отримала титул «Кращої команди КВК десятиліття»

Олексій Торохтій - в 2010-му закінчив Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ» за спеціальністю «Системи управління літальними апаратами і комплексами». У 2008 році взяв участь в Олімпійських іграх в Пекіні, де зайняв 11 місце з сумою 390 кг (177 ривок і 213 поштовх).

6 серпня 2012 Олексій Торохтій став чемпіоном Олімпійських ігор 2012 року у ваговій категорії до 105 кг. Він показав результат 412 кг (185 + 227) і на один кілограм випередив іранця Наваб Насіршелал, який посів друге місце.