Микола Арсенійович приділяв першочергову увагу матеріально-технічної бази інституту, будівництва нових корпусів, гуртожитків, спортивних споруд. Завдяки йому з'явилася база відпочинку в Криму. У травні 1966 року ректор домагається, щоб інститут був включений в список найважливіших будівництв і до складу 25 базових вищих навчальних закладів СРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Мінвузу СРСР. А це давало величезні переваги і відкривало нові горизонти розвитку ВНЗ. За короткий термін введений в дію новий конкурс радіотехнічного факультету, закінчено будівництво гуртожитку № 4 (1962), гуртожитку № 5 (1963), гуртожитки № 6 і будинку молодих фахівців №1 (1964 ). У 1965 році відкривається фабрика-кухня на 318 посадочних місць, закінчено будівництво спорткорпуса з плавальним басейном (1969), імпульсного корпусу (1973), гуртожитків № 7, 8, 9, № 10 (1974), введені в дію перший (1967) і другий (1974) спальні корпуси в спортивно-оздоровчому таборі ХАІ в сел. Рибаче в Криму.

Але справжньою гордістю ректора стала надзвукова аеродинамічна лабораторія (1973). Це унікальна споруда стало національним надбанням України.

Для вдосконалення навчального процесу та підвищення його ефективності створюються і вводяться в дію: лабораторія технічних засобів навчання (1967), редакційно-дослідний відділ (1967), обчислювальний центр (1969), друкарня (1969). Створюються необхідні умови для творчої ініціативи у студентів, активізується робота студентського конструкторського бюро, наукових гуртків на кафедрах, в наукових лабораторіях. Приділяється увага естетичному вихованню студентів в студентському клубі вихідного дня, в навчальні плани вводиться відповідний факультативний курс.

Новий статус вузу дав поштовх до розвитку науки. Створюються держбюджетні і проблемні лабораторії (1962 і 1963 рр.), Галузеві лабораторії Міністерства авіаційної промисловості СРСР. Наукова база інституту привертає увагу інших міністерств. У 1966 році в ХАІ почав працювати спеціалізована Вчена рада із захисту кандидатських, в 1969 році – докторських дисертацій. Сам Микола Арсенійович активно займався науковою діяльністю. Список його винаходів науково-методичних робіт перевищує 70 найменувань, з них 9 навчальних посібників, 21 стаття.

Микола Арсенійович вніс величезний вклад в розвиток ХАІ, зробивши його одним з найпрестижніших в колишньому СРСР. ХАІ став врівень з такими навчальними закладами, як Московське вище технічне училище ім. Баумана. Молодь зі всього СРСР прагнула приїхати вчитися до Харкова, в ХАІ, незважаючи на те, що вчиться тут міг далеко не кожен – настільки високий і складний був рівень навчальних і наукових програм.

За успішне виконання планів підготовки фахівців для народного господарства, громадську і трудову діяльність відзначений державними та урядовими нагородами: «Знак Пошани» (1961), ордена Трудового Червоного Прапора (1971), медалями «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна»(1970),«За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»(1946), почесними грамотами та подяками.