У 1922 році Петро Красильников закінчив робочий факультет Петербурзького університету інженерів шляхів сполучення і був направлений в Головне управління професійної освіти України (Харків) для вступу на 1-й курс Харківського технологічного інституту (ХТІ). Навчання в інституті поєднував з роботою на посаді техніка, інженера, а потім і головного інженера паровозного відділу управління Донецьких залізниць в Харкові.

П. П. Красильников закінчив ХТІ 27 лютого 1930 року. Успіхи в навчанні дозволили зарахувати його асистентом кафедри опору матеріалів ХАІ. У січні 1932 року йому доручили організувати лабораторію технології матеріалів факультету літакобудування і очолити кафедру з аналогічною назвою. У червні цього ж року він був призначений ще й керівником кафедри виробництва літаків, а потім з 9 червня 1932 по 9 січня 1936 року – директором інституту. Під керівництвом П. П. Красільнікова було завершено будівництво головного корпусу ХАІ, затверджені в Головному управлінні авіаційної промисловості десять особливо важливих науково-дослідних тем, а також перший Статут інституту, відповідно якому інститут знаходився в підпорядкуванні Головного управління навчальними закладами Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

Петру Петровичу випало керувати інститутом в непростий час, коли столиця з Харкова була переведена до Києва. У владних структурах України виник задум ліквідації ХАІ. Чиновники пояснювали це відсутністю в Харкові конструкторського бюро з авіаційної техніки і авіамоторобудівного заводу. Петро Петрович буквально врятував ХАІ, обґрунтувавши необхідність підготовки авіаційних фахівців в Харкові наявністю в інституті безцінних викладацьких кадрів. Це і аеродинамік академік Г. Ф. Проскура, авіаконструктор, головний конструктор Харківського авіаційного заводу К. О. Калінін, авіаконструктор всесвітньо відомого літака ХАІ Й. Г. Неман на літакобудівному факультеті, а також фахівці з двигунів – професора В. Т. Цвєтков, К. І. Зубковський, Я. Х. Костюков, Б. П. Дашкевич та інші. На моторобудівному факультеті до цього часу інститут вже випустив 85 авіаційних інженерів. Більш того, після завершення будівництва основних корпусів і будівель директор став приділяти більше уваги розвитку наукових досліджень. У 1934 році під керівництвом інженерів А. Л. Лазарева і А. А. Кроль студенти літакобудівного факультету створили планерліт АВІАВНІТО-3, в тому ж році П. Г. Беннінг побудував оригінальний літак-безхвостку ХАІ-4. З 1933 року на кафедрі авіадвигунів почав роботу інженер А. М. Люлька – родоначальник нового напряму в галузі двигунобудування. Він з групою інженерів розробив проект першого в СРСР турбореактивного двигуна і очолив потім в післявоєнні роки ВО «Салют», як його Генеральний конструктор.

І якщо «перпетуум мобіле» – це всього лише красива метафора, що вмістила одвічну надію людства на оволодіння таємницями буття і створення чудес техніки, то, можна сказати, ця надія багато в чому виправдалася завдяки наполегливим працям таких першопрохідців, як Петро Петрович Красильников.