24/04/2025
На початку квітня скорботний список на меморіалі біля ХАІ було оновлено. Коли його відкривали у квітні 2023 року, там було 30 прізвищ. Коли оновили через рік — 58. На сьогодні — вже 61… Біль…
8 квітня 2025 року у бою з ворогом віддав своє життя за Україну випускник ХАІ 2019 року Павло Парицький.
У 2014 році хлопець із Херсона, який мріяв про авіацію, став студентом факультету літакобудування - спеціальність 272 «Обслуговування повітряних суден».
А далі слова випускника ХАІ, одногрупника та побратима Влада Ярощука:
«Павло був старостою групи і постійно прикривав наші прогули. У 2018 закінчив 4 курс та поїхав вчитись на магістратуру на завод Антонова у Києві. Того ж року закінчив військову кафедру ХНУПС, де після присяги ми з ним дали обіцянку, що якщо почнеться велика війна з росією, то ми не будемо осторонь.
Павло був справжнім офіцером і людиною честі, тому стримав свою обіцянку: вже о 8:30 ранку 24 лютого 2022 року був у військкоматі. У червні того ж року потрапив до Сил спеціальних операцій, де й захищав Україну до самої смерті. Пройшов холодну зиму 2023 року в Бахмуті, одним із перших розпочинав контрнаступ на рідній Херсонщині влітку 2023 року, восени вибивав ворога на запорізькому напрямку.
У 2024 році встиг повоювати на чотирьох напрямках: Херсонщина, Харківщина, Курщина та Донбас. З початку січня 2025 року брав активну участь у відбитті штурмів на Покровському напрямку.
Павло був одним із найбільш порядних і добрих людей, яких я знав. Він був хорошим другом, хоробрим побратимом і чесним командиром. У Паші був свій довгий і тернистий шлях до авіації. І саме під час повномасштабної війни він знайшов цей шлях та став справжнім пілотом-асом…»
8 квітня 2025 року випускник ХАІ Павло Парицький на Покровському напрямку прийняв свій останній бій…
Друзі потім напишуть:
«Україна має цікавий феномен. Люди, які в мирні часи не пішли би в армію, але були фахівцями у своїй справі, подекуди ставали лютішими воїнами, ніж ті, хто служив роками… Це той випадок, коли люди перевершують усі очікування і стають прикладом. Прості хлопці й дівчата, які без зайвого пафосу зробили те, що мусили. Такий був Павло…»
«Паша, друже, величезна тобі дяка і повага, що ти зʼявився у моєму близькому колі… Дуже не вистачатиме твоїх світлих очей. Пашка — це вірний друг, товариш, побратим, з яким можна було розділити будь-який момент особистого життя… Завжди вислухає, не лізтиме з порадами… Це людина, яка могла без приводу дарувати подарунки: "зайди на пошту, там тобі посилка".»
«Паша, ти був свідком того, як зароджувалося наше з Владом кохання, пережив з нами багато жахливих, але й щасливих моментів. Ти — справжній янгол, який зʼявився на шляху Влада. Це великий дар — мати такого друга. Ти завжди був на боці Ярощука, без роздумів і компромісів. Був із ним навіть тоді, коли йшлося про нас трьох, і я ображалася, але знала, як Владу пощастило з тобою.
Немає в світі жодної людини, яка би сказала про Пашу щось погане. Жодної. Він був добрим для всіх, але бачив підлих людей наскрізь і завжди нас попереджав… Якщо в мене буде син, він носитиме твоє імʼя…»
Павла Парицького представлено до ордену Богдана Хмельницького (посмертно).
Світла пам'ять тобі, воїне! Вічна пам’ять і низький уклін від усього ХАІ.
