30/10/2025
Він був одним із тих, для кого ХАІ став частиною життя.
Студент, друг, оптиміст, який завжди мав мрію — жити чесно, вільно, по совісті.
Кирило Ніколаєв, позивний «Зазік», народився 21 грудня 2001 року у Запоріжжі. Закінчив місцевий академічний ліцей «Перспектива» і в 2019 році вступив до Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут».
Спочатку навчався на 3-му факультеті, з 2021 року продовжив навчання вже на 5-му, у групі 545в. Паралельно працював налагоджувальником обладнання на запорізькому заводі «Хлібодар». Любив швидкість, техніку, небо — стрибки з парашутом, квадроцикли, лижі.
З початком повномасштабного вторгнення Кирило добровольцем став до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу (в/ч А0666). Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу Kurt & Company group.
Як справжній запорожець — житель міста, де народився український автомобіль, — обрав собі позивний від легендарної марки «ЗАЗ», у якій злилися літери його рідного Запоріжжя.
А побратими додали тепла: «Зазік» — як знак любові й поваги до хлопця, який завжди усміхався навіть у найважчі миті.
Восени 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу селища Дружба на Торецькому напрямку, Кирило отримав важкі поранення.
Побратими винесли його з поля бою. У критичному стані він був евакуйований до київського шпиталю.
Далі — важка боротьба за життя.
Він тримав цей бій, скільки міг…
Його серце зупинилося 30 жовтня 2024 року. Кирилу було лише 22 роки.
Дома залишилися батьки, які не дочекалися сина…
І наречена Олена, яка напише: «Будь-який тяжкий час він зустрічав з посмішкою та силою його здолати. Його забрала війна, але він житиме вічно, поки ми його пам’ятаємо…»
На рідному факультеті додадуть: «Він пішов на війну, бо вважав це за правильне — захищати своїх, захищати майбутнє. І тепер його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто виборював свободу України…»
Похований у колумбарії на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.
Кирило Ніколаєв. Доброволець. Студент ХАІ. Навіки — 22.
Світла пам’ять тобі, воїне.
Вічна пам’ять і низький уклін від усього ХАІ.
