14/12/2024

Через Головну прохідну університету він проходив тисячі разів.

І коли навчався в Аерокосмічному ліцеї, і коли став студентом 3-го факультету. Невже він міг собі уявити, що колись в ХАІ пролунає страшне слово «війна», а його фотографія з’явиться на меморіалі, разом з десятками інших хайовців…

ІВАН ХЛОПЯНИК. Випускник ХАІ 2008 року. Рівно рік тому його забрала війна.

Коли на роковини писався цей пост, відізвалися друзі по ліцею ХАІ, вчителі та одногрупники Вані. Десятки фотографій, спогадів. І краще за них не скажеш:

Мій учень, моя права рука, мій студент і надалі друг. Неймовірної доброти та величезного серця людина, відповідальний та надійний. У складній ситуації завжди говорив: «Світлано Григорівно, все розрулимо, не хвилюйтесь». І саме так було. Людина слова. Величезна втрата... Відчуття, що втрачена частина мене. Ванюшко, я завжди так тебе звала! І саме Ванюшкою ти залишишся для мене! Назавжди в моєму серці. Світлана Харченко (класний керівник)

Іван був старостою Б-класа в ліцеї. Запам’ятав його відповідальною та організованою людиною, завжди готовою допомогти будь-кому. Добрий та приємний в спілкуванні. Світла пам’ять. Іван Анцибор (ліцеїст паралельного А-класу)

Словами неможливо повністю передати, якою Ванька був людиною. Таких людей один на сотні мільйонів. Він піклувався і допомагав зовсім незнайомим йому людям. Що вже казати про друзів. Він назавжди залишиться мені братом не по крові, а по духу.(Олексій Ніколаєнко, найближчий друг).

Він був скромний і тихий, але до нього завжди тяглися люди. Його поважали за справедливість - він вмів вести за собою, і люди йшли за ним. Іван був тим, на кого завжди можна було покластися, він приходив на допомогу, не роздумуючи. То була людина з великої літери. Я вдячний долі за те, що вона звела мене з такою світлою людиною. Спи спокійно, мій друже. С.Малеєв (одноклассник)

Ми познайомилися ще в молодших класах - у стінах школи №16, де наше спілкування швидко переросло в справжню дружбу. Разом ми перейшли до ліцею ХАІ, а згодом продовжили навчання в університеті. Усі ці роки Ваня був поруч, підтримував і надихав своєю щирістю та дружелюбністю. Його усмішка могла підняти настрій, а його оптимізм - додати сил рухатися вперед. Він був другом, на якого завжди можна було покластися, і людиною, яка вміла бачити у світі краще, незважаючи ні на що. Дякуємо за все, що ти зробив, за твою дружбу, за твоє серце. Нехай тобі буде світло там, куди ти пішов. Олексій Труш (однокласник з ліцею ХАІ, друг дитинства)

З Ванею ми познайомилися в ліцеї ХАІ в 2000 році. І з того часу я мала друга, про якого можна було тільки мріяти, доброго та чуйного, готового завжди прийти на допомогу, з чудовим почуттям гумору. Він дуже любив свою сім’ю, пишався успіхами сестер та племінників. Ваня завжди житиме в моїй пам’яті, в історіях, які ми пережили разом, у світлинах, що повертають у щасливе життя до лютого 2022 року. Анна Пилипчук (однокласниця з ліцею ХАІ)

Ванька, мені дуже прикро, що пишу з такої нагоди. Ця клята війна забрала найдорожче в тебе, твоє життя. Ти був найкращий: друг, товариш, одногрупник. М'яких хмаринок тобі, спочивай з миром. (староста групи)

Ваня. Новина. Неприйняття. Прийняття. Друже, привіт! Так невпинно летить час. А ти й не бачив 2024-го року? Та звісно бачив, разом з нами. Радієш нашим успіхам і допомагаєш, коли нам лячно. А пам’ятаєш, як ти колись прийшов в общагу і у нас ночував, бо свято було дуже круте? Наче пили однаково, але ти вже тоді володів технікою «Я всіх розбуджу зранку, бо я відповідальний». І так було завжди. Це впевненість, здоровий глузд і твоє магічне бачення життя. Ваня. Людина. Друг. Плече. Спалах. Натхнення. Дякую Тобі. Спочивай з миром, Друже! Пам’ятаємо! Ми переможемо! А ти дивися з неба і радій. Звісно, коли буде змога.  Олексій Мирошніченко (одногрупник)

Хочу сказати кілька слів про прекрасну людину: розумна, чесна, справедлива, мені пощастило знати такого друга. Він так багато своєї душі залишив у всіх нас. Це вічно, доки ми живі. Він заслуговує на більше слів, ніж можна зараз сказати. Його завжди не вистачатиме, але нехай пам'ять про нього буде з нами завжди. Спи спокійно, любий мій друже... Ігор Ганєв (друг, хайовець 3-й факультет)

Вічна пам’ять! Вічна слава нашим дорогим ліцеїстам - ГЕРОЯМ, які дають нам можливість жити, вірити в світле майбутнє. Велика шана і подяка Батькам, які виховали славне покоління патріотів нашої любимої України. Неоніла Волкова (директорка Ліцею ХАІ)

Ти вже був дорослим, воїном-захисником КРАЇНИ, але для мене ти не змінився. Ти назавжди в моїй пам’яті за партою в нашому класі в К-2. Ти посміхаєшся і жартуєш. Ти дорослий, але в нашій пам’яті ти той - щасливий і живий, як тоді… як 20 років тому… Влад Некрасов (сидів за іншою партою).

Іван Хлопяник. Випускник ліцею ХАІ 2003. Випускник 3-го факультету 2008.  14 грудня 2023 року під Мар’їнкою на Донеччині пішов в свій останній бій.

Світла пам'ять тобі, воїне! І низький уклін від всього ХАІ.