16/11/2025

Ще одне прізвище на меморіалі біля Головної прохідної університету…

Лист надійшов до ХАІ цими днями. Пише випускник ХАІ 1980 року Сергій АРАСЛАНОВ:

Я хотів би розповісти про Андрія Зубенка, хайовця, який по праву має бути зарахованим до лав небесного легіону ХАІ.

Андрій народився у Харкові 8 лютого 1968 року.

З дитинства хлопець мріяв про море, і саме тому свій шлях обрав на Тихий океан.

На кінець існування СРСР він уже п’ять років навчався у військово-морському училищі у Владивостоці та був відмінником.

Після розпаду Союзу зрозумів, що у флоті йому більше не місце. Проте як відмінника його не хотіли відраховувати, тому він ще два роки служив матросом.

У 1993 році був зарахований на третій курс інженерно-менеджерського факультету ХАІ, який закінчив у 1996-му.

Після цього три роки працював у редакції авіаційного журналу.

Море та небо — дві стихії, де він почувався по-справжньому вільним.

Зустрічі з конструкторами та пілотами, польоти на параплані, поїздки на авіаційні зльоти й салони — усе це надихало й захоплювало його.

У 1999 році Андрій переїхав до Києва. На початку 2000-х він уже був директором департаменту однієї з компаній, займався логістикою та міжнародними відносинами. Стабільний заробіток дозволив йому повернутися до давньої мрії — подорожей під вітрилами.

Ця мрія привела його до Київського міського крейсерського яхтового клубу. Походи Дніпром і Чорним морем, участь та перемоги у змаганнях, звання Чемпіона України з вітрильного спорту дали йому впевненість, що настав час помірятися силами з Океаном.

Андрій став штурманом та радистом екіпажу вітрильної яхти «Купава», на якій здійснив кругосвітній похід.

Експедиція була організована без участі спонсорів. Загалом на борту за час подорожі побували семеро, але повний маршрут пройшли лише двоє — капітан Юрій Бондар та штурман-радист Андрій Зубенко. Після острова Робінзона Крузо вони керували яхтою лише вдвох.

Андрій був на Майдані з першого дня Революції Гідності і до найжорстокіших боїв наприкінці лютого 2014-го. Там він дістав поранення, після якого вже не зміг повернутися до звичайного життя. Того ж року став волонтером та доставляв допомогу бійцям АТО.

У 2015 році захопився безпілотними літальними апаратами. Спочатку це були придбані дрони, згодом він почав формувати власну команду для їх виробництва в Україні.

Але у дружини виявили онкологію, і він три роки провів в Ізраїлі, не відходив від дружини до її останнього дня.

У лютому 2022 року вступив до тероборони, захищав Київ, звільняв Харківську область.

Одним із перших організував у своїй бригаді підрозділ безпілотної авіації.

У теробороні він узяв позивний «Пілот».

У хвилини затишшя захоплював друзів своїми розповідями про море, про навколосвітній похід.

У ЗСУ, де він став пілотом дрона, Андрій узяв позивний «Крузо».

Влітку 2022 року у Андрія діагностували рак. Але він продовжив службу. Проходив у Києві сеанси терапії і повертався на фронт.

У 2024-му після складної операції з видалення пухлини він поїхав на реабілітацію до Ізраїлю.

21 грудня від нього надійшло повідомлення: «Я в лікарні. Вже 2 тижні».

На вітання з Новим 2025 роком Андрій вже не відповів…

Його жертовність – приклад для наступних поколінь…

Андрій продовжував воювати тоді, коли інші мали б право зупинитися й думати лише про лікування.

Він витримував тягар фронту і водночас боровся з безжальною хворобою — терпляче, мовчки, як справжній воїн.

І те, що залишилося нам у спадок, — це пам’ять.

Пам’ять про людину, яка пройшла свій шлях до кінця, не зрадивши ні собі, ні Україні.

Пам’ять, яку збережуть покоління хайовців.

Андрій Зубенко. Випускник 1996 року.

Вічна пам’ять і низький уклін від усього ХАІ.