27/10/2024

Сьогодні Україна святкує ДЕНЬ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ. Цей день відзначається на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.

Але для мене сьогоднішнє свято сприймається трохи по-іншому. Бо українська зараз – це не стільки про мову, скільки про свободу, про патріотизм, про самопожертву, тому що, давайте відверто, зараз за українську вбивають. Нещадно і жорстоко. І перше, що роблять окупанти – вони палять українські книжки і переписують своєю мовою назви населених пунктів.

Але МОВА живе. Вона лунає. Я бачу скільки людей – знайомих і не знайомих - свідомо вибрало спілкування українською. Сьогодні мова – це прапор над Україною, опалений, закривавлений, але гордо піднятий над головою. Він б’ється на вітру, він доводить ворога до сказу. Але він живе. Він майорить.

Я народився не у зовсім україномовному регіоні. Для мене українська прийшла в університеті разом з лекціями, підручниками і товаришами із західної України. Це було так цікаво та яскраво, що я досі вірю, що університет не може може звучати якоюсь іншою мовою.

Потім було ще одне відкриття - українська озвучка в кіно. Кіношний гумор світових блокбастерів українською – це окрема пісня, яку глядачі у кінотеатрах зустрічають оплесками.

Тож сьогодні я хочу побажати всім нам побільше талановитих книг, пісень та фільмів українською. Як мовою авторів, так і у перекладі. Бо я впевнений – один талановитий фільм або пісня українською принесе більше у заохочуванні говорити та писати солов’їною, ніж десятки мовних патрулів.

Слава НАШІЙ МОВІ! Слава тим, хто плекає українське слово! Слава тим, хто в окупації береже це слово у своєму серці!

СЛАВА УКРАЇНІ!

 В.о. ректора ХАІ, д-р. юрид. наук, професор Олексій Литвинов