15/07/2025

Це день, коли ми згадуємо: бути державою — означає щодня виборювати право бути собою

Ще кілька років тому це свято сприймалося формально: офіційні гасла, кілька слів у новинах — і далі за звичкою.

Але все змінилося.

Слово «державність» сьогодні звучить для кожного з нас зовсім інакше.

Бо вже 3,5 роки ми живемо в іншій країні.

У країні, яку тримаємо всіма силами — фізично, морально, духовно.

І особливо це відчувається в Харкові.

Тут державність — не слова з вітального посту.

Тут вона — на вулицях. У звуках сирен. У поржавілих протитанкових їжаках на перехрестях живого міста.

У руках, які тримають дитину біля укриття.

Я не шукаю гучних фраз.

Просто дивлюсь на свого сина — і думаю: він зростає в Україні, яка тримається.

Не ідеальній, але своїй.

Зі складною історією — але з майбутнім.

Державність — це не лише про кордони й інституції.

Це — про можливість тримати дитину за руку й знати: вона виросте у вільній країні.

Я мрію, що колись, через десятки років, мій син, тримаючи за руку свого сина, згадає цей день — і скаже: оце і є справжня державність — виборена, вистраждана, вистояна.

Ми змінились.

Ми вже ніколи не будемо такими, як раніше.

І наша державність — це вже не просто офіційна дата.

Це — серце моєї країни, що б’ється понад тисячу років.

Вона жива.

Вона тримається.

З Днем Державності, наша Україно.

Стомлена. Скривавлена.

Але сильна. Прекрасна. Непереможна.

В.о.ректора ХАІ Олексій ЛИТВИНОВ