26/04/2025
26 квітня 1986 року.
День, який назавжди змінив наш світ.
День, що зруйнував ілюзію «мирного атому» — красивої фрази, якою ми себе заспокоювали десятиліттями.
День, що нагадав: законам фізики байдуже до політики й географії, до кабінетних суперечок і людських сліз.
Але для мене цей день — символ відваги і самопожертви у боротьбі з невидимим ворогом, який не знає жалю. Який вбиває повільно, страшно, без розбору. Радіація.
Я схиляю голову перед зміною операторів ЧАЕС, які, попри смертельний рівень опромінення, залишилися на станції й керували аварійними роботами.
Перед пожежними, які прибули першими й вступили у нерівну боротьбу з вогнем… Кажуть, вони ще не знали, що підписують собі вирок. Але я впевнений: ті, хто бачив масштаб руйнувань на атомній станції — чудово розуміли, з чим мають справу. І знали, що хтось мусить це зробити, бо інакше...
Про ці події можна говорити довго.
І довго згадувати: ліквідаторів, пілотів, військових, медиків, правоохоронців. Солдат строкової служби. Науковців.
Це — страшна трагедія і страшна ціна, яку ми заплатили.
Та це ще не кінець уроку. Бо наслідки Чорнобиля — не тільки радіація, що змінила землю. Це й моральна відповідальність людства за світ, у якому воно живе.
Це — послання тим, хто в 2022 році рив окопи в Рудому лісі, бив дронами по захисних об'єктах ЧАЕС. Тим, хто сьогодні перетворив Запорізьку АЕС на військову базу. Безглузді, божевільні «експерименти» з ядерними станціями тривають. І знову — на нашій землі.
Сьогодні — 39 років Чорнобильській катастрофі. Майже життя. За цей час сталося багато і сьогодні не всі згадують той день — бо війна і нові трагедії затуляють спогади майже 40-річної давнини. Але ми не маємо права забути!
Не тільки тому, що це наша історія.
А тому, що це — попередження.
Його мають знати наші діти й онуки. І нащадки наших нащадків — на покоління вперед.
Чорнобиль не має повторитися.
І ми це пам’ятаємо!
в. о. ректора Національного аерокосмічного університету
ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут"
Олексій ЛИТВИНОВ
