Правове мислення
Предметом вивчення навчальної дисципліни є інтелектуальна діяльність, пов'язана з рішенням правових проблем за допомогою правових аргументів. Дисципліна спрямована на вирішення виключно правової проблеми; пов'язано з пошуком правових способів вирішення цієї проблеми; оперує тільки правовими аргументами, виробленими на основі цілісного уявлення про право, отриманого при вивченні юридичних дисциплін.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: процес абстрактного, логічного та критичного мислення, до творчого мислення і генерування нових ідей, до аналізу і синтезу; природу етичних стандартів, у тому числі етичних стандартів правничої професії, та здатність діяти на їх основі; способи формування та висловлювання своєї позиції, їх обґрунтовування; навички збору і аналізу інформації; механізм приймання неупереджених і мотивованих рішень; визначення інтересів і мотивів поведінки інших осіб; способи примірювання сторін з протилежними інтересами.
У результаті засвоєння курсу студент має:
- вміти знаходити, упізнавати, оцінювати в тексті інформацію; розрізняти, інтерпретувати, оцінювати позиції, ролі учасників комунікації; визначати й інтерпретувати логічно-об’єктивний та емоційно-оцінний аспекти тексту; визначати основу й побічні ідеї, диференціювати їх; зіставляти різні позиції, точки зору, інтерпретації; виявляти слабкі й сильні аргументи, хибні судження й висновки, суперечності; виявляти маніпулятивні, конфліктогенні тактики; визначати твердження, які можуть бути або мають бути істинними для заданих фактів і правил; міркувати з умовними твердженнями («якщо-то») і розпізнавання логічно-еквівалентні формулювання таких тверджень; виокремлювати й диференціювати поняття (об’єктів) й відношення; визначати (дедуктивно) властивості об’єктів і відношень структури; визначати вплив додаткових аксіом (правил) – як вони впливають на властивості об’єктів і відношень; робити висновки на основі зображень об’єктів та відомостей про них; аналізувати судження: виокремлювати поняття й визначати складові судження (засновок, тезу, аргумент, доведення); визначати вплив нових фактів або норм на судження; визначати форму доведення і вміти виражати його у термінах й у символічній формі; будувати аргументацію за аналогією; знаходити слабкі місця в аргументації, критикувати і спростовувати аргументацію; будувати обґрунтовані висновки
- мати уявлення: про правові явища і зв’язки між ними; відображення найсуттєвіших властивостей правових явищ; здатності орієнтуватись у проблемних ситуаціях; про вагому роль мотивації, наявність правових потреб, інтересів і прагнень, воля людини в досягненні поставленої мети, Правове мислення та його та його значення для правової поведінки; поняття правової поведінки. Правова поведінка; принципи правового мислення у теоретичній та практичній фаховій діяльності; кореляцію правового мислення і правової діяльності; систему процедурних, змістовних, визначальних засобів правового мислення у нормотворчості, правозастосуванні та інтерпретаційній діяльності; некомпетентність як результат деформації правового мислення.
Селевко Володимир Борисович
Доцент кафедри документознавства та української мови, кандидат філологічних наук.
Кандидат філософських наук, доцент.
Закінчив юридичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Навчався в аспірантурі при кафедрі філософії Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського. У 2004 році захистив дисертаційне дослідження. Працював науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. Науковий інтерес: житлове право, спадкове право, іпотечні правовідносини, банкрутство.
