У кінці 1950-х у навчальних майстернях Харківського авіаційного інституту народжувалося Студентське конструкторське бюро. Усе почалося не з міністерських директив, а з ентузіазму групи третьокурсників на чолі з Валерієм Решетніковим та підтримки викладача Лева Арсона. Не маючи спеціального бюджету чи готових агрегатів, студенти працювали вечорами після лекцій за принципом «усе своїми руками»: авіаційну фанеру діставали через знайомих, а замість дефіцитного авіамотора пристосували звичайний мотоциклетний двигун від важкого «Уралу».
Кульмінація настала наприкінці квітня 1959 року, коли мініатюрний дерев’яний ХАІ-17 зі штовхальним гвинтом уперше відірвався від землі на аеродромі в Померках під керуванням самого конструктора Валерія Решетнікова. Цей політ став офіційним днем народження СКБ ХАІ: аматорський гурток перетворився на справжню конструкторську школу, де за кілька років народилися рекордні й серійні машини, а кожен студент міг пройти шлях від креслення на ватмані до реального польоту.