ХАІ-18 — двомісний легкий навчально-тренувальний та спортивний літак, спроєктований у Студентському конструкторському бюро Харківського авіаційного інституту (СКБ ХАІ) на початку 1960-х років. Машина створювалася для початкового навчання пілотів і стала важливою проміжною ланкою в еволюції студентських літаків ХАІ — від первістка ХАІ-17 до рекордного спортивного моноплана ХАІ-20.

Історія створення:
Після успішного дебюту одномісного первістка ХАІ-17 у 1960 році колектив СКБ ХАІ під керівництвом засновника бюро Валерія Решетнікова взявся за значно масштабніше завдання — проєктування двомісного навчально-тренувального літака ХАІ-18. До розробки активно залучили студентів-дипломників літакобудівного факультету.
За своїми технічними рішеннями й технологічністю ХАІ-18 був доволі складною машиною, розрахованою на серійне або малосерійне виробництво в умовах авіаційного заводу (згадувалося про закладення машини на одному з авіазаводів країни). Через зміну планів та високу трудомісткість будівництва у студентських майстернях літак ХАІ-18 не був завершений у металі в первісному двомісному варіанті. Водночас його напрацювання не зникли даремно: у 1963 році група конструкторів під керівництвом В. П. Люшніна взяла проєкт ХАІ-18 за основу, переробила його в одномісний варіант і втілила у відомому спортивному літаку ХАІ-20.
Особливості конструкції:
Зовні й компонувально ХАІ-18 розвивав вдалі аеродинамічні рішення свого попередника ХАІ-17, адаптовані під двомісний екіпаж:
Аеродинамічна схема: Двомісний вільнонесучий моноплан із низькорозташованим крилом великого подовження та штовхаючим повітряним гвинтом, розміщеним за задньою крайкою крила.
Кабіна екіпажу: Місця курсанта та інструктора розташовувалися за схемою «тандем» (одне за одним) у носовій частині фюзеляжу, що забезпечувало чудовий передній огляд і мінімальний аеродинамічний опір.
Планер і матеріали: Основним конструкційним матеріалом слугувало дерево з широким застосуванням металевих силових вузлів та обшивкою з фанери й полотна.
Силова установка та шасі: Проєкт розраховувався під авіаційний поршневий двигун потужністю близько 50 к.с. (36,8 кВт). Шасі було виконане за триопорною схемою з носовим колесом.
Розрахункові льотно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
| Екіпаж | 2 особи (тандем) |
| Схема літака | Вільнонесучий низькоплан зі штовхаючим гвинтом |
| Злітна (польотна) маса | ~500–550 кг |
| Потужність двигуна | ~50 к.с. (36,8 кВт) |
| Максимальна швидкість | 210 км/год |
| Практична стеля | 4 250 м |