17 квітня 2030 року Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» відзначить 100 років з дня заснування. Хоча реальна історія ХАІ почалася значно раніше.
У квітні 1930 року авіабудівна інженерна школа набула своєї сучасної назви, яку з гордістю несе майже століття. Через перемоги й випробування, через війни та відновлення, через непрості часи, злети й падіння формувався унікальний навчальний і науковий центр, що став символом української аерокосмічної освіти.
Знаменно, що ХАІ народився саме у Харкові — місті, яке стало колискою авіації та ракетно-космічної техніки в державі. Відомі науково-освітні школи й провідні підприємства Харкова стали потужним двигуном і надійними крилами, що вивели Україну до елітного клубу аерокосмічних держав світу.
Авіацію Харкова вже зустріло третє століття. Ще у другій половині ХІХ століття тут сформувалося коло однодумців, які повірили у можливість підкорення неба. Захоплення ідеями повітроплавання згуртувало в Харкові науково-технічну авіаційну спільноту. Саме наприкінці 1870-х років Харків став одним із центрів цих сміливих експериментів.
Харків’янин Михайло Лаврентьєв — піонер аеронавтики, один із перших вітчизняних повітроплавців-практиків. На відміну від теоретиків, він власноруч конструював апарати й особисто здійснював підйоми, що на той час було смертельно небезпечною справою. У 1874–1880 роках він побудував п’ять повітряних куль, на яких здійснював польоти в Харкові та Одесі.
Костянтин Данилевський — відомий харківський лікар-невропатолог — фактично стояв на порозі створення повноцінного дирижабля та намагався вирішити проблему керованості польоту. Його унікальний винахід «Мускулоплан» рухався завдяки м’язовій силі людини. З 1897 по 1900 роки Данилевський побудував чотири різні моделі апаратів і здійснив близько 200 успішних польотів над Харковом.
У 1885 році в Харкові було відкрито Харківський практичний технологічний інститут — другий у російській імперії. У 1898 році його було реорганізовано в Харківський технологічний інститут, де на початку ХХ століття було створено авіаційну секцію, а згодом відкрито авіаційну спеціальність на механічному факультеті.
Значний внесок у розвиток авіації зробив один із фундаторів харківської авіаційної школи професор Георгій Проскура, який з 1901 року викладав у ХТІ та об’єднав навколо себе однодумців, захоплених авіацією. Уже тоді в Харкові вирувало життя, наповнене авіаційними подіями.
У 1910 році на харківському іподромі в присутності кількох тисяч глядачів демонстрував польоти аероплана Сергій Уточкін — один із перших авіаторів Східної Європи. Його виступи стали справжнім натхненням для харків’ян.
У серпні 1911 року прихильники повітроплавання Харкова організували першу на півдні російської імперії авіаційну виставку, яка мала величезний успіх і зібрала понад вісім тисяч відвідувачів. Знаменною подією став приїзд до Харкова 28 серпня 1911 року вже відомого на той час конструктора літальних апаратів Ігоря Сікорського, який демонстрував свій аероплан. Пізніше він надіслав телеграму: «Незважаючи на те, що Київ відділений від Харкова великою відстанню, проте я живу Харковом. У цьому випадку простір не існує…»
1 вересня 1911 року в Харкові вийшов перший номер щомісячного журналу «Важче за повітря» (редактор Григорій Окулич-Казарін), на сторінках якого публікувалися матеріали з авіаційної тематики.
У 1912 році відбувся перший політ харківського самородка — пілота-аматора Степана Гризодубова.
На той час у Харкові вже сформувалася потужна авіаційно-технічна спільнота, а в ХТІ у 1923 році, відповідно до вимог часу, було відкрито авіаційну спеціальність. У 1925 році її закінчив Михайло Гуревич — майбутній генеральний конструктор літаків МіГ.
Поворотним моментом для авіабудівників Харкова стало створення Харківського авіаційного заводу, який розпочав роботу у 1926 році. Підприємство очолив відомий авіаконструктор Костянтин Калінін.
Саме Георгій Проскура та Костянтин Калінін стали ініціаторами створення на базі авіаційної спеціальності ХТІ авіаційного інституту. Ідея Калініна — «На ХАЗі будують, у ХАІ навчають» — започаткувала міцний союз освіти й виробництва, який і став головною традицією ХАІ.
Калінін став одним із перших 12 викладачів авіаційного інституту. Разом із ним перейшли на викладацьку роботу інженери й конструктори авіазаводу, зокрема головний інженер Григорій Петров (Горбенко), який став першим директором ХАІ. Усі вони розуміли потребу виробництва в інженерних кадрах, а також важливість поєднання теорії і практики.
На момент створення ХАІ мав у своєму складі два факультети — літакобудування і двигунобудування, де 12 викладачів навчали 69 студентів.
Але інститут розвивався надзвичайно швидкими темпами.
Навесні 1931 року почалося будівництво Головного й Інженерного (літакобудівного) корпусів ХАІ.
У 1932 році злетів перший у Європі швидкісний пасажирський літак ХАІ-1 із шасі, що прибиралося в польоті, який розробили викладачі й студенти ХАІ під керівництвом професора кафедри конструкції літаків Йосипа Немана. Це єдиний випадок, коли пасажирський літак, спроєктований у стінах ВНЗ, випускався серійно та експлуатувався на пасажирських лініях.
ХАІ-1 заслужено визнано найекономічнішим літаком свого часу. Усього було побудовано 43 машини, які успішно експлуатувалися аж до 1940 року.
Перші літаки марки ХАІ дали старт новій традиції Харківського авіаційного інституту — поєднувати навчальний процес із реальним проєктуванням. Так, у ХАІ 1933 року вперше серед авіаційних навчальних закладів було створено ОКБ з проєктування швидкісних літаків із поліпшеною аеродинамікою.
Тут проєктували не тільки літаки, а й планери перспективних конструкцій.
Літаки й планери ХАІ встановлювали світові рекорди.
У 1934 році на планері «ОСВІАХІМОВЕЦЬ ХАІ» було встановлено світовий рекорд із вищого пілотажу: пілот Рижков на «Осоавіахімовці ХАІ» виконав 26 мертвих петель, з яких одна — із виходом у зворотному напрямку. При цьому льотчик у перевернутому положенні здійснив розворот на 180°.
У 1934 році безхвостий планер «Осоавіахімовець ХАІ» з успіхом демонструвався на міжнародних виставках у Копенгагені та Парижі, де справив велике враження на західних фахівців.
Професор Неман вважав аеродинамічну схему «безхвостки» перспективною й гідною глибокого вивчення. Він був переконаний, що розв’язання проблеми літаючого крила здійснить революцію в авіації та дасть потужний поштовх підвищенню швидкості польоту (що сьогодні втілюється у схемах безпілотників).
У 1934 році під керівництвом інженерів Олександра Лазарева і Ганни Кроль студенти-літакобудівники створили планерліт «Авіавніто-3».
Того ж року інженер ХАІ, провідний співробітник КБ Калініна Павло Бенінг організував створення оригінального літака-безхвістки ХАІ-4.
У 1936 році групою професора Немана були створені швидкісні літаки-розвідники ХАІ-6 і ХАІ-5 (Р-10). На початку 1938 року було створено і розпочато випробування двомісного штурмовика, розвідника й легкого бомбардувальника ХАІ-51, який, на думку фахівців, став вершиною творчого таланту Йосипа Немана.
Новий літак мав кращі льотні й технічні характеристики, ніж ХАІ-5. За тих самих розмірів і злітної маси швидкість зросла на 30 км/год, а практична стеля — на 2000 м.
Швидко розвивався і факультет моторобудування: модернізувалися кафедри й лабораторії. У 1934–1936 роках на факультеті працював молодий інженер Архип Люлька. Саме в ХАІ він спроєктував перший вітчизняний турбореактивний двигун, який нині, як дорогий подарунок конструктора, прикрашає Моторний корпус.
Активно діяла група ентузіастів авіамоторної лабораторії та кафедри авіаційних двигунів під керівництвом професора Василя Цвєткова, де проводилися роботи з удосконалення двотактних двигунів, упровадження безпосереднього впорскування бензину в камеру згоряння авіаційного мотора, а також дослідження газотурбінних двигунів.
Так зароджувалися науково-освітні школи за різними науковими напрямами.
Академік Георгій Проскура ще з 1920-х років спеціалізувався на теорії реактивного руху і, як наслідок, уже 1926 року в Харкові на авіаційному відділенні ХТІ ним було організовано групу з вивчення реактивного руху.
З листопада 1937 року в ХАІ активно працювала група дослідження реактивного руху, у межах якої проєктувалися перші ракети.
Харківська група ГВРР була найуспішнішою в країні.
19 вересня 1940 року під Харковом, біля села Черкаська Лозова, було здійснено запуск ракети № 2, створеної учасниками гуртка.
У 1941 році, напередодні вторгнення гітлерівців, в інституті працювало дослідно-конструкторське бюро, активно проводилися наукові дослідження з аеродинаміки, проєктування літаків і двигунів та розроблення технологій їх будування. В інституті навчалося понад 1000 студентів, працювало понад 100 викладачів, серед яких — один академік, три доктори технічних наук, шість професорів, 16 кандидатів технічних наук і понад 20 доцентів.
Розвиток інституту було перервано нападом фашистської Німеччини. Понад 500 викладачів і студентів ХАІ пішли на фронт. Десятки студентів у перші дні війни пішли воювати у складі першого та другого студентських батальйонів Харкова.
Розроблений в інституті бомбардувальник ХАІ-5 під серійною назвою Р-10 воював у небі до 1943 року.
Німецькі війська окупували Харків у жовтні 1941 року. За кілька днів до цього останній ешелон зі студентами та викладачами ХАІ вирушив в евакуацію, де продовжувалася підготовка фахівців для авіаційної промисловості.
У ті роки студенти старших курсів працювали на оборонних підприємствах на інженерних посадах. Багатьох із них було нагороджено орденами й медалями за успіхи в організації виробництва бойової техніки.
1944 року, одразу після звільнення Харкова, колектив інституту повернувся до рідного міста, але від корпусів ХАІ залишилися лише руїни.
Відновлення зруйнованих корпусів ХАІ тривало майже вісім років. Одночасно вдосконалювався навчальний процес, створювалися нові кафедри, розширювалася програма наукових досліджень.
Наприкінці 1940-х років було проведено перші досліди зі штампування деталей вибухом. Цей напрям досліджень — імпульсні технології — існує й нині та значно розширився.
Так у 1970 році вперше в практиці вищих навчальних закладів країни західна компанія придбала ліцензію у вітчизняного інституту. Відома німецька компанія «Демаг» купила ліцензію на імпульсне розрізання металу (кафедра технології літакобудування ХАІ (104)).
У перші повоєнні роки Харківський авіаційний інститут почав активно працювати над розробленням ракетних технологій. У 1948 році в ХАІ було створено кафедру спецмашин та розпочато підготовку інженерів з ракетної тематики.
У 1950 році створюється авіамодельна лабораторія ХАІ — справжня кузня авіаційних інженерів. За всі роки через неї пройшли сотні студентів і викладачів ХАІ, багато з яких стали чемпіонами країни та світу з авіамодельного спорту.
У цей період ХАІ активно розвивався: зростала кількість студентів і випускників. У 1954 році літакобудівний факультет закінчили майбутній генеральний конструктор літаків Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія» Петро Балабуєв, а факультет двигунобудування – майбутній генеральний конструктор авіаційних двигунів Федір Муравченко — саме його двигуни піднімуть ці літаки в небо.
У 1959 році в інституті організовано факультет радіоелектронних систем літальних апаратів — сьогодні це факультет радіоелектроніки, комп’ютерних систем та інфокомунікацій.
У 1963 році створено легендарне Студентське конструкторське бюро (СКБ ХАІ). У 60–70–80-ті роки тут були створені шедеври легкомоторної авіації — літаки ХАІ-17, ХАІ-18, ХАІ-19, ХАІ-20, які отримали кілька медалей на міжнародних авіаційних виставках.
У 1977 році кафедру конструкції літаків (103) очолив генеральний конструктор Олег Антонов, який до того багато років плідно співпрацював з ХАІ та високо цінував фахівців і випускників інституту. На цій посаді Олег Костянтинович працював до своєї смерті у 1984 році.
Саме за його ініціативою ще у 1956 році розпочалася історія створення унікального аеродинамічного комплексу ХАІ. Олег Антонов писав:
«Вважаю доцільним та необхідним спорудити при Харківському авіаційному інституті аеродинамічні труби Т-4 та Т-6. Наявність діючих аеродинамічних труб при Авіаційному інституті дозволить проводити нашому ОКБ спільно з інститутом низку актуальних робіт наукового і прикладного характеру з удосконалення авіаційної техніки».
У 1961 році розпочалося проєктування та будівництво аеродинамічного комплексу, до складу якого входила аеродинамічна труба Т-6 з робочим діапазоном чисел Маха від 0,6 до 3,6, компресорна та балонна станції з потужністю силової установки 5000 кВт, об’ємом балонів 4300 куб. м і тиском 8 атм.
У 1976 році аеродинамічний комплекс було остаточно введено в експлуатацію. За своїми характеристиками аеродинамічний комплекс ХАІ на базі надзвукової труби Т-6 є унікальним і єдиним у країні.
У 1999 році він отримав статус Національного надбання України.
Відповідно до вимог часу спеціалізація Харківського авіаційного інституту постійно розширювалася: було відкрито факультет систем управління літальними апаратами (сьогодні — факультет інтелектуальних систем управління) у 1977 році та факультет літальних апаратів (сьогодні — факультет ракетно-космічної техніки) у 1980 році.
У 1989 році на базі науково-дослідної лабораторії великомасштабних дистанційно керованих літаючих моделей було створено Науково-дослідний інститут проблем фізичного моделювання режимів польотів (НДІ ПФМ ХАІ), який нині має статус Національного надбання України.
Саме тут уперше в країні проведено дослідження режимів польоту на вільнолітаючих моделях літаків Су-7, Су-7Б, МіГ-29, Су-27, Ан-124 та інших. Фахівці інституту розробили й підняли в небо десятки різних безпілотних літальних апаратів, ставши першопрохідцями цього напряму в конструюванні авіаційної техніки.
Паралельно розвивалася матеріальна база ХАІ: завершено будівництво комплексу аеродинамічних труб із надзвуковою трубою, зведено нові навчальні корпуси й гуртожитки, уторено студентське містечко ХАІ, спорткомплекс, базу відпочинку в Криму.
З набуттям Україною незалежності у 1991 році ХАІ став єдиним закладом вищої освіти країни, що здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційної та ракетно-космічної галузей. Того ж року, відповідно до вимог часу, в ХАІ відкривається новий факультет — факультет комп’ютерної інженерії та бізнесу.
До навчальних програм було включено вивчення інтегрованих програмних комплексів для автоматизації складання об’єктів авіаційної та ракетно-космічної галузей CAD/CAM/CAE.
З 1992 року вперше в історії ХАІ почали навчатися іноземні громадяни. На сьогодні — це тисячі випускників із 87 країн світу.
У серпні 1998 року Харківський авіаційний інститут було перейменовано на Державний аерокосмічний університет «ХАІ», а 11 вересня 2000 року ХАІ отримав статус Національного.
У 1998 році народжується нова традиція університету — щорічний День ХАІ. Свято, яке з року в рік збирало не лише спільноту ХАІ, а й сотні випускників різних років з усього світу.
1999 року в ХАІ відкривається гуманітарно-правовий факультет.
24 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення країни-агресора. ХАІ опинився на передньому краї оборони рідного міста, став прихистком для сотень студентів і співробітників університету, а також мешканців навколишніх районів, які кілька місяців жили в укриттях ХАІ.
Лише за весну–літо 2022 року університет отримав майже 160 влучань по своїй території та спорудах різними типами боєприпасів. На жаль, серед співробітників ХАІ були поранені й загиблі.
З першого дня навали десятки студентів, викладачів та співробітників добровільно стали на захист країни. Пам’ять про тих, кого забрала війна, про тих, хто поліг за свободу України, навіки вкарбована в меморіалі перед Головною прохідною університету — святому місці для кожного, в чиєму серці б’ється ім’я ХАІ.
Попри війну та щоденні обстріли, навесні 2023 року ХАІ відкрив оновлений центр CAD–CAM–CAE–PLM.
Тоді ж студенти та викладачі ХАІ вперше за час повномасштабного вторгнення зібралися разом і висадили понад 700 дерев на території університету та Студмістечка. «Дерева прикрили нас у 2022-му. Ми віддаємо борг».
Усі ці роки університет вчився жити, навчати й працювати під час війни — з майже цілодобовими тривогами, під обстрілами, ударами ворожих бомб, ракет і безпілотників.
У 2024 році, втілюючи в життя концепцію захищеного університету, було відкрито першу чергу сучасного, оснащеного безпечного простору під Головним корпусом. Уже в травні там приймали перші іспити й розпочалося омріяне навчання у змішаному форматі.
У жовтні 2024 року відбулося відкриття другої черги укриттів, запрацював ХАБ студентського креативу. Саме тут почали збиратися студенти, проводилися зустрічі, студентські заходи та свята.
Унікальна сторінка історії ХАІ відкрилася 25 травня 2024 року, у День ХАІ. Самодіяльний духовий оркестр ХАІ (керівник і диригент — Артем Слободянюк) встановив національний рекорд — 10-годинний марафон, зігравши безперервно 94 пісні до 94-річчя ХАІ. Саме під час виступу ворог ударив по Харкову керованими авіабомбами. Музиканти не перервали виступ — ця музика лунала в ХАІ як символ життя та стійкості спільноти університету.
Навесні 2025 року в ХАІ відкрилася оновлена виставкова зала, де 16 квітня за підтримки Укрпошти відбулося урочисте погашення пам’ятної поштової марки, випущеної з нагоди 95-річчя ХАІ.
За роки існування в ХАІ підготовлено понад 90 тисяч інженерів. У передвоєнні роки була популярною унікальна статистика: серед фахівців з вищою освітою, які працюють в авіаційно-космічній галузі України, понад 70 % — випускники ХАІ.
ХАІ по праву славиться досягненнями своїх учених у галузях надзвукової аеродинаміки, міцності авіаційних конструкцій, конструювання авіаційних і ракетних двигунів, систем управління літальних апаратів тощо.
Винаходи вчених університету запатентовано більш ніж у 20 країнах світу. Наукова діяльність університету характеризується вагомими здобутками, має велике значення в його житті та посідає передові позиції в Україні.
ХАІ вперше у світі забезпечив використання енергії вибуху для обробки металів у машинобудуванні та металургії, став піонером у галузі льотних випробувань за допомогою геометрично й динамічно подібних безпілотних моделей, отримав низку суттєвих результатів щодо застосування мікрореактивних двигунів для руйнування матеріалів, створення сучасних автоматизованих систем для досліджень і випробувань конструкцій. Роботи інституту неодноразово експонувалися на вітчизняних і міжнародних виставках та були відзначені понад 300 медалями.
Сьогодні ХАІ є одним із лідерів серед закладів вищої освіти України завдяки поєднанню сучасних освітніх технологій із дослідно-експериментальною роботою студентів і викладачів. ХАІ — незмінний бренд, відомий у всьому світі.
Але головне — ХАІ був і залишається символом стійкості міста-героя Харкова. Найбільш «прифронтовим» університетом міста.
Університетом, який тримає небо своєю інженерною думкою.
Своїми крилами.