Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-9 — проєкт двомоторного транспортно-пасажирського літака

ХАІ-9 — проєкт двомоторного багатоцільового транспортно-пасажирського та санітарного літака, розроблений у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1930-х років. Машина створювалася як швидкісне, економічне та невибагливе в експлуатації повітряне судно для місцевих повітряних ліній, перевезення пасажирів, пошти й термінових вантажів, а також для використання у військово-транспортному та санітарному варіантах.

Проєкт ХАІ-9 отримав схвальні відгуки експертів конкурсу за високу аеродинамічну культуру (на тлі багатьох архаїчних підкісно-розчалочних проєктів інших КБ того часу), проте до серійного виробництва чи будівництва дослідного зразка справа не дійшла.

Оскільки літак залишився на стадії ескізного проєктування і в металі не будувався, його детальні креслення та малюнки у відкритому доступі відсутні.

Історія створення:

Робота над проєктом ХАІ-9 розпочалася у 1937–1938 роках у конструкторському бюро Харківського авіаційного інституту за участі провідних інженерів, викладачів і студентів старших курсів літакобудівного факультету (у межах розвитку лінійки легких і середніх двомоторних машин під загальним керівництвом Й. Г. Немана та його учнів).

Головною метою розробки було створення надійного двомоторного літака помірної потужності, здатного продовжувати горизонтальний політ при відмові одного двигуна, експлуатуватися з невеликих ґрунтових аеродромів і бути максимально технологічним у серійному виробництві завдяки широкому застосуванню вітчизняної авіаційної деревини та композитних фанерно-шпонових матеріалів.

Особливості конструкції:

За проєктом ХАІ-9 являв собою двомоторний вільнонесучий низькоплан класичної аеродинамічної схеми з шасі, що повністю прибирається в польоті:

Фюзеляж та пасажирський салон: Фюзеляж напівмонококової конструкції овального перерізу, виконаний із дерева з працюючою багатошаровою фанерною обшивкою, обклеєною полотном на аеролаку. У носовій частині розміщувалася закрита кабіна екіпажу на 1–2 особи (пілот і бортрадист/штурман) із великою площею скління для доброго огляду на зльоті й посадці. За нею розташовувався комфортабельний пасажирський салон на 6–8 пасажирів (у транспортно-санітарному варіанті — місця для 4–6 носилок і медпрацівника або вантажний відсік із широким завантажувальним люком).

Крило та оперення: Вільнонесуче трапецієподібне крило дволонжеронної конструкції з центропланом (на якому монтувалися мотогондоли) та двома від’ємними консолями, оснащене посадковими щитками для зниження посадкової швидкості й скорочення довжини пробігу. Хвостове оперення вільнонесуче, однокільове (у ранньому варіанті розглядалося рознесене двокільове оперення для підвищення ефективності обдування струменем від гвинтів).

Шасі: Триопорне, основні стійки шасі оснащувалися масляно-пневматичною амортизацією та в польоті повністю прибиралися назад у хвостові частини мотогондол (із частковим виступанням коліс або закриттям стулками); хвостове колесо — кероване.

Силова установка: У мотогондолах на передній кромці центроплана встановлювалися два зіркоподібні 5- або 7-циліндрові поршневі двигуни повітряного охолодження — вітчизняні МГ-21 потужністю по 200 к.с. кожен (або серійні М-11Ф по 140–145 к.с. / перспективні МГ-31 по 300 к.с.) у кільцевих капотах NACA з дволопатевими металевими повітряними гвинтами змінного кроку.

Доля проєкту та значення розробки:

Зупинка програми напередодні війни: Ескізний та технічний проєкт ХАІ-9 пройшов продувки моделей в аеродинамічній трубі ХАІ й отримав схвальні відгуки фахівців цивільної авіації. Проте у 1938–1939 роках роботи над цивільними машинами в КБ ХАІ були згорнуті у зв’язку з реорганізацією конструкторського бюро, репресіями проти керівництва КБ (зокрема арештом Й. Г. Немана восени 1938 року) та повним переорієнтуванням виробничих потужностей на випуск бойових літаків.

Внесок у розвиток авіаційної школи ХАІ: Конструктивні та компонувальні рішення, опрацьовані в проєкті двомоторного ХАІ-9 (інтеграція мотогондол із нішами шасі, багатошарові фанерні конструкції, розрахунки польоту на одному двигуні), увійшли до навчальних курсів із проєктування літаків у ХАІ та були використані випускниками інституту під час створення легких транспортно-пасажирських і санітарних літаків у воєнні та перші повоєнні роки.

Розрахункові льотно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж 1–2 особи
Пасажиромісткість / корисне навантаження 6–8 пасажирів (або до 600–750 кг вантажу)
Схема літака Двомоторний вільнонесучий низькоплан із шасі, що прибирається
Роки проєктування 1937–1938
Матеріал конструкції Дерево (сосна, ясен), авіаційна фанера, полотно на аеролаку
Довжина літака ~10,80–11,20 м
Розмах крила ~15,60–16,40 м
Площа крила ~32,00–35,00 м²
Максимальна злітна маса ~2400–2700 кг
Силова установка (проєктна) 2 × ПД МГ-21 (по 200 к.с.) або 2 × МГ-31 (по 300 к.с.)
Розрахункова максимальна швидкість ~275–310 км/год (залежно від типу двигунів)
Крейсерська швидкість ~235–265 км/год
Посадкова швидкість ~80–85 км/год
Дальність польоту ~800–1000 км