ХАІ-8 (АВІАВНІТО-3) — експериментальний шестимісний (за низкою джерел — п’яти–шестимісний) пасажирський та транспортний безхвостий літальний апарат класу планерольота (мотопланера / легкого літака), спроєктований та побудований у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1930-х років. Машина створювалася як прямий розвиток 12-місного пасажирського планера ХАІ-3 та 2-місного моторного літака ХАІ-4, поєднуючи велику вантажопідйомність схеми «літаюче крило» з малопотужною силовою установкою для економічних пасажирсько-поштових перевезень і навчально-дослідних польотів.


Історія створення:
Робота над проєктом розпочалася у 1937–1938 роках у Харківському авіаційному інституті за замовленням та науково-методичної підтримки Наукового інженерно-технічного товариства авіації.
Головним конструктором машини виступив визнаний лідер харківської школи безхвостих літальних апаратів Павло Генріхович Бенінг за участі інженерів та студентів старших курсів літакобудівного факультету ХАІ. Будівництво дослідного екземпляра велося силами колективу інституту у виробничих майстернях ХАІ у 1938–1939 роках.
Особливості конструкції:
ХАІ-8 являв собою вільнонесучий безхвостий моноплан (схема «літаюче крило» зі стрілоподібним крилом) суцільнодерев’яної конструкції зі штовхаючим повітряним гвинтом:
Крило та пасажирська кабіна: Вільнонесуче стрілоподібне крило великого подовження та значної будівельної висоти. Силовий каркас крила — дерев’яний, дволонжеронний, із працюючим на кручення фанерним носком та полотняною обшивкою хвостової частини.
Керування та вертикальне оперення: Уздовж задньої кромки консолей розташовувалися двосекційні розрізні елевони, які поєднували функції елеронів і кермів висоти, а також посадкові щитки / аеродинамічні гальма для керування крутизною глісади при заході на посадку. На закінцівках крила встановлювалися дві великі вертикальні шайби-кілі з кермами напрямку, що забезпечували курсову стійкість та керування апаратом.
Шасі: Посилене триопорне шасі (не прибирається в польоті) з двома основними колесами в обтічниках під центропланом (обладнаними амортизацією) та хвостовою опорою, розраховане на експлуатацію з ґрунтових аеродромів.
Силова установка: У хвостовій частині центроплана на моторамі встановлювався зіркоподібний 5-циліндровий поршневий двигун повітряного охолодження М-11 потужністю 100 к.с. (на ранніх проєктних варіантах розглядалися також мотори меншої потужності класу 60–80 к.с.) зі штовхаючим дволопатевим дерев’яним повітряним гвинтом.
Випробування та значення проєкту:
Наземні та льотні випробування: У 1939 році пасажирський планероліт ХАІ-8 пройшов статичні та наземні випробування на заводському аеродромі ХАІ у Помірках, після чого розпочалася програма його льотних випробувань (зокрема під керуванням льотчика-випробувача Б. М. Кудріна та пілотів планерно-льотного загону ХАІ).
Результати випробувань: Польоти підтвердили високу вагову віддачу та аеродинамічну досконалість багатомісного «літаючого крила»: маючи двигун потужністю всього 100 к.с., машина впевнено піднімала в повітря 5–6 осіб, демонструвала високу стійкість на малих швидкостях і здатність тривалий час ширяти у висхідних потоках із задросельованим або вимкненим двигуном.
Внесок у розвиток авіаційної науки: ХАІ-8 став вершиною довоєнних досліджень колективу П. Г. Бенінга у сфері безхвостих пасажирських і транспортних літальних апаратів, довівши на практиці економічну та технічну доцільність схеми «літаюче крило» для легких транспортно-пасажирських і десантних машин.
Льотно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
| Екіпаж | 1–2 пілоти |
| Пасажиромісткість | 4–5 пасажирів (усього до 6 осіб на борту) |
| Схема апарата | Вільнонесуче «літаюче крило» («безхвостка») зі штовхаючим гвинтом |
| Роки проєктування / побудови | 1937–1938 / 1938–1939 |
| Матеріал конструкції | Дерево (сосна, ясен), авіаційна фанера, полотняна обшивка |
| Розмах крила | ~16,50–17,50 м |
| Площа крила | ~36,00–40,00 м² |
| Максимальна злітна маса | ~1150–1250 кг |
| Двигун | 1 × ПД М-11 (зіркоподібний, повітряного охолодження) |
| Потужність двигуна | 100 к.с. |
| Максимальна швидкість | ~155–165 км/год |
| Посадкова швидкість | ~60–65 км/год |