Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-7 — проєкт пасажирського та навчально-тренувального літака

ХАІ-7 — нереалізований у серії проєкт легкого багатоцільового пасажирського та навчально-тренувального літака, розроблений у Харківському авіаційному інституті в середині 1930-х років. Машина задумувалася як простий, економічний і технологічний у виробництві літак для місцевих повітряних ліній (перевезення пасажирів і пошти), а також для підготовки й тренування льотного складу цивільної авіації та аероклубів.

Оскільки літак залишився на стадії ескізного проєктування і в металі не будувався, його детальні креслення та малюнки у відкритому доступі відсутні.

Історія створення:

Проєктні роботи над літаком ХАІ-7 велися у 1935–1936 роках у науково-дослідному конструкторському бюро / секторі проєктування Харківського авіаційного інституту (під загальним керівництвом головного конструктора Й. Г. Немана та за участі викладачів, інженерів і студентів старших курсів літакобудівного факультету).

Поштовхом до розробки стала потреба цивільної авіації в масовому недорогому літаку помірної потужності, здатному експлуатуватися з невеликих ґрунтових аеродромів і поєднувати функції легкого пасажирсько-поштового повітряного судна та навчального літака підвищеної підготовки.

Особливості конструкції:

За проєктом ХАІ-7 являв собою одномоторний вільнонесучий моноплан (низькоплан або середньоплан залежно від варіанту компонування) змішаної або суцільнодерев’яної конструкції, максимально спрощеної для масового виробництва:

Фюзеляж та кабіна: Обтічний фюзеляж із закритою кабіною, розрахованою на розміщення 3–4 осіб (пілота та 2–3 пасажирів у пасажирському варіанті або інструктора й курсантів — у навчально-тренувальному). У пасажирській конфігурації передбачалося багажне відділення за спинками сидінь, а в навчальній — встановлення подвійного керування та навігаційно-пілотажного обладнання для польотів за приладами.

Крило та оперення: Вільнонесуче трапецієподібне крило дволонжеронної конструкції з дерев’яним силовим набором, працюючим фанерним носком, полотняною обшивкою хвостової частини та посадковими щитками для скорочення довжини пробігу. Хвостове оперення класичної схеми, вільнонесуче.

Шасі: Триопорне, не прибирається в польоті (для спрощення конструкції, здешевлення виробництва та підвищення надійності при роботі з непідготовлених ґрунтових майданчиків), із двома основними стійками з амортизацією в аеродинамічних обтічниках і хвостовим колесом.

Силова установка: У носовій частині на сталевій моторамі передбачалося встановлення надійного серійного зіркоподібного поршневого двигуна повітряного охолодження М-11 потужністю 100–115 к.с. (або перспективного на той час МГ-11 / МГ-21 потужністю 150–200 к.с.) із дволопатевим дерев’яним повітряним гвинтом.

Причини припинення робіт та значення проєкту:

Переорієнтація конструкторського бюро: Проєкт ХАІ-7 залишився на стадії ескізно-технічного проєктування та продувок моделей в аеродинамічній трубі інституту. Наприкінці 1936 року основні сили КБ ХАІ були повністю зосереджені на державних оборонних замовленнях — запуску у велику серію літака-розвідника ХАІ-5 (Р-10), проєктуванні легкого штурмовика ХАІ-51 / ХАІ-52, а також подальшому вдосконаленні пасажирського ХАІ-1.

Освітня та наукова цінність: Розрахункові матеріали, аеродинамічні продувки та компонувальні рішення, виконані під час роботи над ХАІ-7, активно використовувалися в навчальному процесі ХАІ при підготовці курсових і дипломних проєктів легких багатоцільових літаків.

Розрахункові льотно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж / пасажиромісткість 1 пілот + 2–3 пасажири (або інструктор і курсант)
Схема літака Вільнонесучий моноплан із шасі, що не прибирається
Роки проєктування 1935–1936
Матеріал конструкції Дерево (сосна, ясен), авіаційна фанера, полотняна обшивка
Силова установка (проєктна) 1 × ПД М-11 (100–115 к.с.) або МГ-21 (200 к.с.)
Розрахункова максимальна швидкість ~180–210 км/год (залежно від типу двигуна)
Посадкова швидкість ~65–70 км/год