Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-4 — експериментальний літак-літаюче крило

ХАІ-4 — експериментальний одномісний (на першому етапі — двомісний) безхвостий літак, побудований за аеродинамічною схемою «літаюче крило» у Харківському авіаційному інституті в середині 1930-х років. Апарат створювався як літаюча лабораторія для дослідження стійкості, керованості та льотних характеристик моторних літаків безхвостої схеми зі штовхаючим повітряним гвинтом, а також для відпрацювання рішень, закладених у важких пасажирських і транспортних «літаючих крилах».

Історія створення:

Проєктування літака розпочалося у 1933–1934 роках у Харківському авіаційному інституті під керівництвом видатного конструктора безхвостих літальних апаратів Павла Генріховича Бенінга за активної участі студентів і співробітників інституту (зокрема А. А. Боровкова, І. Ф. Флорова та ін.).

Будівництво дослідного зразка велося у виробничих майстернях ХАІ й завершилося у 1934 році. Машина стала логічним продовженням досліджень харківської школи безхвостих апаратів, перейшовши від безмоторних планерів-«безхвосток» до повноцінного моторного літака.

Особливості конструкції:

ХАІ-4 являв собою вільнонесучий безхвостий моноплан (схема «літаюче крило» зі стрілоподібним крилом) суцільнодерев’яної конструкції зі штовхаючим повітряним гвинтом:

Фюзеляж-гондола та кабіна: Центральна частина крила переходила у короткий обтічний фюзеляж-гондолу з фанерною обшивкою. Спочатку машина будувалася з відкритою кабіною, а під час доопрацювань отримала закритий обтічний ліхтар кабіни пілота, що суттєво зменшило аеродинамічний опір.

Крило та керування: Вільнонесуче трапецієподібне крило помірної стрілоподібності по передній кромці, однолонжеронної дерев’яної конструкції з працюючим фанерним носком та полотняною обшивкою хвостової частини. Уздовж задньої кромки консолей розташовувалися двосекційні розрізні елевони, які виконували функції елеронів і кермів висоти.

Вертикальне оперення та шасі: На закінцівках крила встановлювалися дві великі вертикальні шайби-кілі з кермами напрямку. Шасі триопорне, не прибирається в польоті, із двома основними колесами в обтічниках під центропланом та хвостовим колесом (на ранньому етапі — костилем) під гондолою.

Силова установка: У хвостовій частині гондоли на моторамі встановлювався зіркоподібний 5-циліндровий поршневий двигун повітряного охолодження М-11 потужністю 100 к.с. (на окремих етапах випробувань застосовувалася форсована модифікація потужністю 110–115 к.с.) із дволопатевим дерев’яним штовхаючим повітряним гвинтом.

Випробування та результати:

Перші польоти та доопрацювання: Перший виліт ХАІ-4 відбувся восени 1934 року під керуванням льотчика-випробувача Б. М. Кудріна. На першому етапі випробувань виявилася схильність апарата до поздовжньої нестійкості на окремих режимах і недостатня ефективність кермів напрямку. Після продувок в аеродинамічній трубі ХАІ конструктори змінили форму та площу кінцевих кілів, відрегулювали центрування й встановили закритий ліхтар кабіни.

Подальша льотна програма: Доопрацьований варіант літака успішно пройшов цикл заводських і науково-дослідних випробувань у 1935–1936 роках, продемонструвавши хорошу стійкість, легкість пілотування та максимальну швидкість близько 200 км/год за потужності двигуна всього 100 к.с.

Наукове значення: Експериментальні дані, отримані на літаючій лабораторії ХАІ-4, дозволили інженерам ХАІ уточнити методики розрахунку стійкості й керованості безхвостих літаків і стали основою для створення 12-місного планерольота ХАІ-3 та дослідного винищувача-«безхвостки» БОК-5.

Льотно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж 1–2 особи (на основному етапі випробувань — 1 пілот)
Схема літака Вільнонесуче «літаюче крило» («безхвостка») зі штовхаючим гвинтом
Рік побудови 1934
Матеріал конструкції Дерево (сосна, ясен), авіаційна фанера, полотняна обшивка
Довжина літака 4,70 м
Розмах крила 12,00 м
Площа крила 22,50 м²
Маса порожнього літака 540 кг
Максимальна злітна маса 780 кг
Двигун 1 × ПД М-11 (зіркоподібний, повітряного охолодження)
Потужність двигуна 100 к.с.
Максимальна швидкість 200 км/год
Посадкова швидкість 75 км/год
Практична стеля 4200 м