ХАІ-37М2 «Тріумф» — одномісний надлегкий літак (мотопланер) класичної аеродинамічної схеми, розроблений та побудований у студентському конструкторському бюро Харківського авіаційного інституту (СКБ ХАІ) наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років на базі планера початкової підготовки ХАІ-37.
Історія створення:
Літак став глибокою модернізацією навчально-тренувального планера ХАІ-37, спроєктованого під керівництвом В. А. Старостіна та Л. Л. Макарова. Основною метою створення модифікації ХАІ-37М2 було отримання дешевого, простого у виготовленні та безпечного в пілотуванні моторного літального апарата для навчання пілотів-аматорів, виконання тренувальних польотів і авіаційного туризму.
Проєктування та складання машини здійснювалося силами студентів та інженерів-конструкторів ХАІ із широким використанням доступних недефіцитних матеріалів. Апарат успішно пройшов програму льотних випробувань та брав участь у всесоюзних і республіканських зльотах надлегкої авіації (СЛА), де відзначався високою надійністю та добрими злітно-посадковими характеристиками.
Особливості конструкції:
ХАІ-37М2 виконаний за аеродинамічною схемою вільнонесучого (або підкосного, залежно від варіанта крила) високоплана з тягнучим повітряним гвинтом та хвостовим оперенням класичного типу.
Фюзеляж: балкової конструкції, виконаний із дюралюмінієвих труб та листового металу. Кабіна пілота — відкрита (з лобовим козирком) або напівзакрита обтічником зі склопластику, що захищає пілота від зустрічного потоку повітря.
Крило: пряме, трапецієподібної або прямокутної форми в плані, дволонжеронної конструкції. Силовий набір виконаний із дюралюмінію (трубчасті лонжерони та штамповані нервюри), обшивка — полотняна (перкаль або синтетична тканина типу лавсан з емалітовим покриттям), що забезпечило мінімальну масу конструкції.
Хвостове оперення: класичне однокільове, розчалене тросами до крила та фюзеляжу. Каркас металевий, обшивка — полотняна.
Шасі: незбиране, триопорне з хвостовим колесом (або передньою опорою у пізніших доопрацюваннях). Основні стійки — ресорного типу або пірамідні з гумово-пластинчастою амортизацією, оснащені пневматиками низького тиску для експлуатації з ґрунтових майданчиків.
Силова установка: поршневий двотактний двигун повітряного охолодження РМЗ-640 «Буран» потужністю 28–30 к. с. (з клиноремінним редуктором), встановлений у носовій частині фюзеляжу перед крилом або над центропланом, з дерев'яним дволопатевим гвинтом фіксованого кроку.
Основні льотно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 1 особа |
| Довжина літака | 5,6 м |
| Розмах крила | 10,8 м |
| Площа крила | 12,4 м² |
| Маса порожнього літака | 135 кг |
| Максимальна злітна маса | 235 кг |
| Силова установка | 1 × ПД РМЗ-640 «Буран» (28–30 к. с.) |
| Максимальна швидкість | 115 км/год |
| Крейсерська швидкість | 85–90 км/год |
| Швидкість звалювання (посадкова) | 48–52 км/год |
| Аеродинамічна якість (при вимкненому двигуні) | близько 14 |
| Довжина розбігу / пробігу | 60–80 м |
| Експлуатаційне перевантаження | +4 / -2 |