Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-14 «Орльонок» — проєкт спортивно-пілотажного літака

ХАІ-14 «Орльонок» — проєкт одномісного легкомоторного спортивно-пілотажного літака, розроблений студентською конструкторською бригадою Харківського авіаційного інституту у 1949 році. Машина створювалася в класі спортивних літаків і за загальною аеродинамічною та силовою схемою була близькою до проєкту ХАІ-12 «Старт», але мала принципову конструктивну відмінність — триопорне шасі з передньою (носовою) опорою, що повністю прибирається в польоті.

Історія створення:

Робота над проєктом ХАІ-14 велася у 1949 році у межах закритого конкурсу на проєктування легких спортивних літаків. Проєкт розробляла четверта студентська бригада ХАІ, до складу якої увійшли студенти п’ятого курсу А. М. Міньков (бригадир), Є. Г. Шраго, Л. М. Нахимович та інші випускники. Керівником проєкту від кафедри конструкцій літаків виступив старший викладач Лев Давидович Арсон (під загальним науковим кураторством завідувача кафедри професора Йосипа Григоровича Немана).

Ескізний проєкт літака під девізом «Орльонок» був вчасно надісланий до журі конкурсу в Москву разом з іншими роботами інституту. Оскільки на першому етапі в цьому класі переміг ХАІ-12 «Старт», Й. Г. Неман домовився з членами журі про прийняття проєкту «Орльонок» до розгляду на другому етапі конкурсу в позаконкурсному (ініціативному) порядку. Технічний проєкт ХАІ-14 виконали у скороченому обсязі та успішно представили журі; публічний захист проєкту здійснив бригадир студент А. М. Міньков.

Особливості конструкції:

За конструктивно-силовою схемою ХАІ-14 «Орльонок» являв собою одномісний вільнонесучий низькоплан класичної аеродинамічної схеми з триопорним шасі з передньою стійкою:

Компонування та фюзеляж: За загальною схемою фюзеляжу й крила машина повторювала рішення літака ХАІ-12 «Старт»: мала просторовий фермовий каркас фюзеляжу у центральній та хвостовій частинах, обтічний гаргрот і закриту одномісну кабіну пілота з прозорим краплеподібним ліхтарем у середній частині фюзеляжу.

Крило та оперення: Вільнонесуче трапецієподібне низькорозташоване крило розмахом 8,50 м і площею 10,5 м² дволонжеронної металевої конструкції з центропланом та від’ємними консолями, оснащене елеронами та посадковими щитками. Хвостове оперення класичної схеми, вільнонесуче.

Шасі: Головною відмінністю від ХАІ-12 стало застосування триопорного шасі з носовим колесом замість хвостового. Усі три опори шасі в польоті повністю прибиралися: основні стійки — у ніші центроплана крила, а носова стійка кріпилася до фермової моторної рами зіркоподібного двигуна й забиралася в носову частину фюзеляжу (таке рішення дещо збільшило масу конструкції порівняно з ХАІ-12, проте забезпечувало кращий огляд на рулюванні та простіше керування на зльоті й посадці).

Силова установка: У носовій частині фюзеляжу на фермовій моторамі встановлювався вітчизняний зіркоподібний поршневий двигун повітряного охолодження М-14 потужністю 265 к.с. у кільцевому капоті з дволопатевим повітряним гвинтом змінного кроку.

Доля проєкту та значення розробки:

Конкуренція та статус реалізації: У конкурсі 1949 року разом зі студентськими бригадами ХАІ брали участь провідні радянські авіаконструктори. Жоден із проєктів ХАІ того конкурсу в натурі реалізований не був.

Розрахункові льотно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж 1 пілот
Схема літака Вільнонесучий низькоплан із триопорним шасі з носовою стійкою, що прибирається
Рік проєктування 1949
Розробники (бригада № 4) Студенти 5-го курсу А. М. Міньков (бригадир), Є. Г. Шраго, Л. М. Нахимович та ін.
Науковий керівник Старший викладач Л. Д. Арсон (кафедра проф. Й. Г. Німана)
Розмах крила 8,50 м
Площа крила 10,5 м²
Маса порожнього літака 620 кг
Максимальна злітна маса 860 кг
Двигун 1 × ПД М-14 (зіркоподібний, повітряного охолодження)
Потужність двигуна 265 к.с. (195 кВт)
Максимальна швидкість 355 км/год
Практична стеля 7500 м
Статус реалізації

Виконано та захищено технічний проєкт (1949); у натурі не будувався