ХАІ-13 «Гімнаст» — проєкт одномісного надлегкого спортивно-пілотажного літака, розроблений студентською конструкторською бригадою Харківського авіаційного інституту у 1949 році. Машина проєктувалася за класом спортивно-пілотажних апаратів малої потужності й була розрахована на виконання всіх фігур вищого пілотажу за рахунок мінімальної злітної маси, компактних розмірів та високої маневреності.

Історія створення:
Робота над проєктом ХАІ-13 велася навесні — взимку 1949 року паралельно з літаком ХАІ-12 «Старт» у межах закритого конкурсу на проєктування легких спортивних літаків. Проєктування здійснювала друга студентська бригада ХАІ, бригадиром якої був студент п’ятого курсу Л. А. Колесников (згодом — відомий професор і науковець ХАІ). До складу колективу розробників також увійшли п’ятикурсники Б. Я. Кантор, Л. В. Марченко та Є. І. Янтовський (загальне науково-методичне керівництво здійснював завідувач кафедри конструкцій літаків Йосип Григорович Неман).
Ескізний проєкт літака під девізом «Гімнаст» був вчасно завершений та надісланий до журі конкурсу навесні 1949 року. Хоча офіційним переможцем першого етапу в цьому класі став інший проєкт інституту (ХАІ-12 «Старт»), Й. Г. Неман домовився з членами журі про прийняття ХАІ-13 «Гімнаст» до розгляду на другому етапі конкурсу в ініціативному (позаконкурсному) порядку. Технічний проєкт «Гімнаста» розробили й подали до журі у встановлений термін — до 24 грудня 1949 року, а його публічний захист успішно провів студент Є. І. Янтовський.
Особливості конструкції:
За конструктивно-силовою схемою ХАІ-13 «Гімнаст» являв собою компактний одномісний вільнонесучий низькоплан класичної аеродинамічної схеми з шасі, що не прибирається в польоті:
Фюзеляж та кабіна пілота: Фюзеляж невеликого перерізу з просторовим фермовим каркасом у центральній і хвостовій частинах та обтічними обводами. Одномісна кабіна пілота розміщувалася в середній частині фюзеляжу над крилом і закривалася прозорим краплеподібним ліхтарем, що забезпечував пілоту широкий круговий огляд під час виконання фігур вищого пілотажу.
Крило та оперення: Вільнонесуче крило трапецієподібної форми у плані (розмахом 6,40 м і площею 10,0 м²), дволонжеронної конструкції з поперечним набором нервюр, оснащене елеронами великої площі для високої швидкості обертання навколо поздовжньої осі. Хвостове оперення класичної схеми, вільнонесуче, з розвиненими рульовими поверхнями.
Шасі: Триопорне, не прибирається в польоті (для максимального полегшення конструкції та спрощення виробництва), із двома консольно-пірамідальними основними стійками під центропланом крила та хвостовим колесом (костилем).
Силова установка: У носовій частині фюзеляжу на моторамі встановлювався легкий поршневий двигун М-4 потужністю 55 к.с. із дволопатевим повітряним гвинтом фіксованого кроку, що дозволяло виконувати весь комплекс вищого пілотажу при мінімальній витраті пального.
Доля проєкту та значення розробки:
Статус реалізації: Практичної реалізації в металі та дереві літак ХАІ-13 «Гімнаст» не отримав — проєкт залишився на стадії затвердженого технічного проєкту, представленого на конкурсі.
Науково-освітній внесок: Спільна робота над проєктом «Гімнаст» стала серйозною інженерною школою для його авторів, які згодом зробили вагомий внесок у науку й техніку: Л. А. Колесников став доктором технічних наук, професором та одним із фундаторів наукової школи оптимізації авіаційних конструкцій у ХАІ, Б. Я. Кантор — відомим вченим-механіком в Інституті проблем машинобудування НАН України, а Є. І. Янтовський — відомим фахівцем у галузі енергетики та магнітогідродинаміки.
Розрахункові льотно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
| Екіпаж | 1 пілот |
| Схема літака | Вільнонесучий низькоплан із шасі, що не прибирається |
| Рік проєктування | 1949 |
| Розробники (бригада № 2) | Студенти 5-го курсу Л. А. Колесников (бригадир), Б. Я. Кантор, Л. В. Марченко, Є. І. Янтовський |
| Науковий керівник | Завідувач кафедри проф. Й. Г. Німан |
| Довжина літака | 6,11 м |
| Розмах крила | 6,40 м |
| Площа крила | 10,0 м² |
| Двигун | 1 × ПД М-4 |
| Потужність двигуна | 55 к.с. (40,4 кВт) |
| Максимальна швидкість | 190 км/год |
| Практична стеля | 4600 м |
| Дальність польоту | 500 км |
| Довжина розбігу | 115 м |
| Довжина пробігу | 400 м |
| Статус реалізації | Розроблено та захищено технічний проєкт (24.12.1949); у натурі не будувався |