ХАІ-11 — експериментальний безхвостий планер, спроєктований у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1940-х років студентом Ігорем Михайловичем Сухановим. Апарат став першою повоєнною розробкою студентського конструкторського гуртка ХАІ за аеродинамічною схемою «безхвостка» (із розвитком у концепцію «літаючого крила») та призначався як базовий прототип для вивчення стійкості розрізного стрілоподібного крила з автоматично керованими закрилками й подальшого створення високошвидкісного безхвостого літака.

Історія створення:
Після завершення Другої світової війни у Харківському авіаційному інституті відновилися роботи з аматорського й студентського літакобудування. Поштовхом до цього стало оголошення наприкінці 1948 року конкурсу з проєктування легких спортивних літаків різного призначення, про який студентам четвертого і п’ятого курсів на своїх лекціях повідомив завідувач кафедри конструкцій літаків Йосип Григорович Неман.
У цей час в інституті почало відроджуватися Науково-технічне студентське товариство (НТСТ / НТСО), а при кафедрі конструкцій літаків — конструкторський гурток НТСО. На заклик Й. Г. Німана першим відгукнувся студент четвертого курсу Ігор Михайлович Суханов, якому й запропонували зайнятися проєктуванням першої в інституті повоєнної «безхвостки» — експериментального планера ХАІ-11.
Науковими керівниками проєкту у студента І. М. Суханова виступили викладач кафедри С. І. Кузьмін та аспірант О. В. Флоринський, а практичну допомогу в розрахунках і кресленнях надавав його однокурсник Євген Кулага.
Особливості конструкції:
ХАІ-11 являв собою одномісний вільнонесучий безхвостий моноплан (схема «безхвостка» / «літаюче крило») суцільнодерев’яної конструкції з центральною гондолою та стрілоподібним крилом:
Фюзеляж-гондола та кабіна: Короткий обтічний фюзеляж-гондола центрального розташування із закритою одномісною кабіною пілота, обладнаною обтічним ліхтарем, який плавно вписувався в контур центроплана крила.
Крило та механізація: Вільнонесуче стрілоподібне крило (кут стрілоподібності 30° по передній кромці) суцільнодерев’яної конструкції. Головною конструктивно-аеродинамічною особливістю планера було розрізне крило з автоматично керованими закрилками, а також елевонами вздовж задньої кромки консолей для подовжнього й поперечного керування.
Вертикальне оперення: На закінцівках стрілоподібного крила встановлювалися два вертикальні кілі з кермами напрямку, що забезпечували курсову стійкість та керованість безхвостого апарата.
Результати проєкту та аеродинамічні дослідження:
Аеродинамічні продувки: У межах роботи над проєктом була виготовлена детальна аеродинамічна модель планера ХАІ-11, на якій провели серію експериментальних продувок в аеродинамічній трубі Харківського авіаційного інституту для дослідження стійкості й керованості розрізного стрілоподібного крила.
Доля проєкту: У натуральну величину планер ХАІ-11 не будувався — проєкт залишився на стадії технічної розробки та трубних випробувань моделі.
Значення для конструкторської школи ХАІ: Робота І. М. Суханова та його колег стала відправною точкою відродження студентського літакобудування в ХАІ у повоєнний період, поклавши початок діяльності повоєнного студентського конструкторського бюро (СКБ ХАІ).
Конструктивно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
| Екіпаж | 1 пілот |
| Схема апарата | Вільнонесучий безхвостий моноплан («безхвостка» / прототип «літаючого крила») |
| Рік початку проєктування | 1948 |
| Автор проєкту | Студент 4-го курсу ХАІ І. М. Суханов (за участі Є. Кулаги) |
| Наукові керівники | Викладач С. І. Кузьмін, аспірант О. В. Флоринський (кафедра Й. Г. Німана) |
| Матеріал конструкції | Суцільнодерев’яна конструкція |
| Кут стрілоподібності крила | 30° по передній кромці |
| Особливість аеродинаміки | Розрізне крило з автоматично керованими закрилками |
| Статус реалізації | Виготовлено та продуто в аеродинамічній трубі модель; у натурі не будувався |