Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-11 — проєкт першої повоєнної «безхвостки» студента Суханова

ХАІ-11 — експериментальний безхвостий планер, спроєктований у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1940-х років студентом Ігорем Михайловичем Сухановим. Апарат став першою повоєнною розробкою студентського конструкторського гуртка ХАІ за аеродинамічною схемою «безхвостка» (із розвитком у концепцію «літаючого крила») та призначався як базовий прототип для вивчення стійкості розрізного стрілоподібного крила з автоматично керованими закрилками й подальшого створення високошвидкісного безхвостого літака.

Історія створення:

Після завершення Другої світової війни у Харківському авіаційному інституті відновилися роботи з аматорського й студентського літакобудування. Поштовхом до цього стало оголошення наприкінці 1948 року конкурсу з проєктування легких спортивних літаків різного призначення, про який студентам четвертого і п’ятого курсів на своїх лекціях повідомив завідувач кафедри конструкцій літаків Йосип Григорович Неман.

У цей час в інституті почало відроджуватися Науково-технічне студентське товариство (НТСТ / НТСО), а при кафедрі конструкцій літаків — конструкторський гурток НТСО. На заклик Й. Г. Німана першим відгукнувся студент четвертого курсу Ігор Михайлович Суханов, якому й запропонували зайнятися проєктуванням першої в інституті повоєнної «безхвостки» — експериментального планера ХАІ-11.

Науковими керівниками проєкту у студента І. М. Суханова виступили викладач кафедри С. І. Кузьмін та аспірант О. В. Флоринський, а практичну допомогу в розрахунках і кресленнях надавав його однокурсник Євген Кулага.

Особливості конструкції:

ХАІ-11 являв собою одномісний вільнонесучий безхвостий моноплан (схема «безхвостка» / «літаюче крило») суцільнодерев’яної конструкції з центральною гондолою та стрілоподібним крилом:

Фюзеляж-гондола та кабіна: Короткий обтічний фюзеляж-гондола центрального розташування із закритою одномісною кабіною пілота, обладнаною обтічним ліхтарем, який плавно вписувався в контур центроплана крила.

Крило та механізація: Вільнонесуче стрілоподібне крило (кут стрілоподібності 30° по передній кромці) суцільнодерев’яної конструкції. Головною конструктивно-аеродинамічною особливістю планера було розрізне крило з автоматично керованими закрилками, а також елевонами вздовж задньої кромки консолей для подовжнього й поперечного керування.

Вертикальне оперення: На закінцівках стрілоподібного крила встановлювалися два вертикальні кілі з кермами напрямку, що забезпечували курсову стійкість та керованість безхвостого апарата.

Результати проєкту та аеродинамічні дослідження:

Аеродинамічні продувки: У межах роботи над проєктом була виготовлена детальна аеродинамічна модель планера ХАІ-11, на якій провели серію експериментальних продувок в аеродинамічній трубі Харківського авіаційного інституту для дослідження стійкості й керованості розрізного стрілоподібного крила.

Доля проєкту: У натуральну величину планер ХАІ-11 не будувався — проєкт залишився на стадії технічної розробки та трубних випробувань моделі.

Значення для конструкторської школи ХАІ: Робота І. М. Суханова та його колег стала відправною точкою відродження студентського літакобудування в ХАІ у повоєнний період, поклавши початок діяльності повоєнного студентського конструкторського бюро (СКБ ХАІ).

Конструктивно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж 1 пілот
Схема апарата Вільнонесучий безхвостий моноплан («безхвостка» / прототип «літаючого крила»)
Рік початку проєктування 1948
Автор проєкту Студент 4-го курсу ХАІ І. М. Суханов (за участі Є. Кулаги)
Наукові керівники Викладач С. І. Кузьмін, аспірант О. В. Флоринський (кафедра Й. Г. Німана)
Матеріал конструкції Суцільнодерев’яна конструкція
Кут стрілоподібності крила 30° по передній кромці
Особливість аеродинаміки Розрізне крило з автоматично керованими закрилками
Статус реалізації

Виготовлено та продуто в аеродинамічній трубі модель; у натурі не будувався