Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»

ХАІ-11 — проєкт експериментального швидкісного винищувача

ХАІ-11 — нереалізований у металі проєкт одномісного високошвидкісного винищувача-перехоплювача, розроблений у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1930-х років. Машина створювалася як пошуково-дослідницький та проєктний зразок винищувача нового покоління з максимально «чистими» аеродинамічними обводами, потужним двигуном рідинного охолодження та посиленим стрілецько-гарматним озброєнням, покликаний подолати швидкісний бар’єр у 550–600 км/год.

Оскільки літак залишився на стадії ескізного проєктування і в металі не будувався, його детальні креслення та малюнки у відкритому доступі відсутні.

Історія створення:

Робота над проєктом ХАІ-11 розпочалася у 1938–1939 роках у науково-дослідному секторі та на кафедрі конструкції і проєктування літаків Харківського авіаційного інституту силами викладачів, інженерів та студентів старших курсів літакобудівного факультету.

Поштовхом до створення проєкту став швидкий прогрес світової винищувальної авіації наприкінці 1930-х років та результати аеродинамічних досліджень, отримані в ХАІ при створенні рекордного розвідника ХАІ-6 і серійного багатоцільового літака ХАІ-5 (Р-10). Головним завданням проєкту ХАІ-11 було відпрацювання компонування та аеродинамічної схеми винищувача з мінімальним лобовим опором та високим питомим навантаженням на крило.

Особливості конструкції:

За проєктом ХАІ-11 являв собою одномісний вільнонесучий низькоплан класичної аеродинамічної схеми змішаної конструкції з шасі, що повністю прибирається в польоті:

Фюзеляж та кабіна: Фюзеляж малого поперечного перерізу (мінімальний мідель визначався габаритами V-подібного двигуна), змішаної конструкції: передня частина — ферма зі зварних сталевих хромансилевих труб із легкознімними дюралюмінієвими капотами; хвостова частина — дерев’яний або фанерно-шпоновий напівмонокок із ретельно відполірованою лакованою обшивкою. Закрита кабіна пілота обладнувалася обтічним зсувним ліхтарем, бронеспинкою та сучасним на той час пілотажно-навігаційним обладнанням.

Крило та оперення: Вільнонесуче трапецієподібне крило тонкого швидкісного профілю дволонжеронної конструкції (із металевими або комбінованими лонжеронами та працюючою фанерно-шпоновою чи дюралюмінієвою обшивкою), оснащене щілинними посадковими щитками та автоматичними передкрилками для поліпшення маневреності й зниження посадкової швидкості. Хвостове оперення класичної схеми, вільнонесуче.

Шасі та система охолодження: Триопорне шасі із масляно-пневматичною амортизацією: основні стійки в польоті повністю прибиралися в ніші крила та центроплана (із герметичним закриттям отворів щитками), хвостове колесо також прибиралося. Водо- та маслорадіатори двигуна розміщувалися у підфюзеляжному аеродинамічному тунелі з регульованою стулкою вихідного перерізу для зменшення опору на максимальних швидкостях.

Силова установка: У носовій частині фюзеляжу на сталевій моторамі встановлювався 12-циліндровий V-подібний поршневий двигун рідинного охолодження М-103 або перспективний на той час М-105 (потужністю 960–1100 к.с.) із трилопатевим металевим повітряним гвинтом змінного кроку ВІШ-22 / ВІШ-61.

Озброєння (проєктне): Мотор-гармата калібру 20 мм (ШВАК), що стріляла крізь порожнистий вал редуктора гвинта, та два синхронні скорострільні кулемети калібру 7,62 мм (ШКАС) над двигуном (або два великокаліберні кулемети БС калібру 12,7 мм).

Доля проєкту та значення розробки:

Зупинка робіт на етапі проєктування: Ескізно-технічний проєкт винищувача ХАІ-11 пройшов розрахунковий цикл та серію продувок моделей в аеродинамічній трубі ХАІ у 1939–1940 роках. Оскільки у цей період в СРСР уже розгорталися державні конкурсні програми зі створення нових серійних винищувачів у спеціалізованих ОКБ, а виробнича база ХАІ була реорганізована й завантажена іншими завданнями, будівництво дослідного екземпляра ХАІ-11 не розпочиналося.

Внесок у навчальну та наукову школу ХАІ: Аеродинамічні дослідження швидкісних профілів крила, тунельних систем охолодження та компонування винищувачів, виконані в межах проєкту ХАІ-11, увійшли до навчальних посібників і курсів проєктування бойових літаків у ХАІ та використовувалися під час підготовки інженерних кадрів у воєнні й повоєнні роки.

Розрахункові льотно-технічні характеристики:

Параметр Значення
Екіпаж 1 пілот
Схема літака Одномісний вільнонесучий низькоплан із шасі, що повністю прибирається
Роки проєктування 1938–1940
Матеріал конструкції Змішана: хромансилеві сталеві труби, дерево, бакелітова фанера, дюралюміній
Довжина літака ~8,30–8,60 м
Розмах крила ~9,80–10,20 м
Площа крила ~16,50–17,50 м²
Максимальна злітна маса ~2450–2650 кг
Силова установка (проєктна) 1 × ПД М-103 або М-105 (рідинного охолодження)
Потужність двигуна 960–1100 к.с.
Розрахункова максимальна швидкість ~560–590 км/год
Посадкова швидкість ~115–120 км/год
Практична стеля ~10 500–11 000 м
Озброєння (проєктне) 1 × 20-мм гармата ШВАК + 2 × 7,62-мм кулемети ШКАС