ХАІ-10 — проєкт легкого багатоцільового літака зв’язку, штабного та навчально-тренувального моноплана, розроблений у Харківському авіаційному інституті наприкінці 1930-х років. Машина створювалася як компактний, технологічний у виробництві та невибагливий в обслуговуванні літак, здатний здійснювати зліт і посадку з обмежених непідготовлених майданчиків для забезпечення оперативного зв’язку між штабами, перевезення офіцерів зв’язку, кур’єрської пошти та ведення ближньої тактичної розвідки.
Оскільки літак залишився на стадії ескізного проєктування і в металі не будувався, його детальні креслення та малюнки у відкритому доступі відсутні.
Історія створення:
Робота над проєктом ХАІ-10 розпочалася у 1938–1939 роках у Харківському авіаційному інституті зусиллями викладачів, інженерів та дипломників літакобудівного факультету (за участі колективу науково-дослідного сектору та кафедр конструювання літаків ХАІ).
Поштовхом до створення проєкту стала нагальна потреба військової та цивільної авіації в легкому зв’язковому й штабному літаку нового покоління — з закритою комфортабельною кабіною, високими злітно-посадковими якостями (короткий розбіг і пробіг) та високою економічністю, який міг би замінити застарілі відкриті біплани типу У-2 (По-2) на штабних і кур’єрських маршрутах.
Особливості конструкції:
За проєктом ХАІ-10 являв собою одномоторний підкісний високоплан (або вільнонесучий моноплан — залежно від компонувального варіанту) змішаної чи суцільнодерев’яної конструкції з потужною механізацією крила:
Фюзеляж та кабіна: Каркас фюзеляжу — фермовий (зі зварних сталевих труб у носовій і центральній частинах та дерев’яної ферми або напівмонокока у хвостовій), із полотняною та фанерною обшивкою. Закрита простора кабіна екіпажу мала велику площу скління (включаючи нижні оглядові вікна) для чудового кругового огляду при пошуку посадкових майданчиків із повітря і вміщувала 2–3 особи (пілота та 1–2 пасажирів-офіцерів штабу або бортспостерігача з радіостанцією та фотоапаратом).
Крило та механізація: Високорозташоване крило прямого або трапецієподібного обрису дволонжеронної дерев’яної конструкції з працюючим фанерним носком та полотняною обшивкою. Для забезпечення короткого зльоту й посадки на обмежені ґрунтові майданчики крило обладнувалося автоматичними передкрилками вздовж передньої кромки та ефективними посадковими щитками-закрилками. Хвостове оперення класичної схеми, розчалене або вільнонесуче.
Шасі: Триопорне, не прибирається в польоті (для підвищення міцності, зменшення маси та надійної роботи на ріллі чи луках), із ширококолійними основними стійками пірамідального типу, оснащеними довгохідною масляно-пневматичною амортизацією, колесами низького тиску та керованим хвостовим колесом (з можливістю встановлення лижного шасі взимку).
Силова установка: У носовій частині фюзеляжу на сталевій моторамі встановлювався серійний 5-циліндровий зіркоподібний поршневий двигун повітряного охолодження М-11Ф / М-11Д потужністю 115–145 к.с. (у швидкісному варіанті розглядався рядний перевернутий двигун МВ-4 потужністю 140 к.с. або зіркоподібний МГ-21 потужністю 200 к.с.) у кільцевому капоті з дволопатевим дерев’яним повітряним гвинтом.
Доля проєкту та значення розробки:
Зупинка робіт у передвоєнний період: Технічний проєкт літака ХАІ-10 пройшов розрахунковий цикл та аеродинамічні продувки моделей в аеродинамічній трубі ХАІ у 1939–1940 роках. Однак через високу завантаженість дослідного виробництва інституту іншими оборонними замовленнями та випуск спеціалізованих зв’язкових літаків серійними авіазаводами будівництво дослідного зразка ХАІ-10 в металі та дереві не відбулося.
Внесок у навчальну та конструкторську школу ХАІ: Розрахункові матеріали, методики проєктування механізації крила короткого зльоту та посадки (КЗП) і компонувальні рішення літака ХАІ-10 стали базою для підготовки інженерних кадрів ХАІ та були розвинуті у повоєнних легких багатоцільових і зв’язкових машинах.
Розрахункові льотно-технічні характеристики:
| Параметр | Значення |
| Екіпаж / пасажиромісткість | 1 пілот + 1–2 пасажири (штабні офіцери / зв’язківці) |
| Схема літака | Одномоторний високоплан КЗП із шасі, що не прибирається |
| Роки проєктування | 1938–1940 |
| Матеріал конструкції | Змішана: сталеві труби, дерево (сосна, ясен), фанера, полотно |
| Довжина літака | ~8,20–8,60 м |
| Розмах крила | ~11,80–12,50 м |
| Площа крила | ~19,50–21,00 м² |
| Максимальна злітна маса | ~950–1050 кг |
| Силова установка (проєктна) | 1 × ПД М-11Д / М-11Ф (115–145 к.с.) або МВ-4 (140 к.с.) |
| Розрахункова максимальна швидкість | ~185–210 км/год |
| Крейсерська швидкість | ~155–175 км/год |
| Посадкова швидкість | ~55–62 км/год |
| Дальність польоту | ~600–750 км |