Наукова школа з проблем протидії злочинності
Загальна характеристика наукової школи
Наукова школа Олексія Миколайовича Литвинова є сформованим науковим напрямом у галузі кримінології та кримінального права, що ґрунтується на багаторічній науково-дослідній і педагогічній діяльності доктора юридичних наук, професора О. М. Литвинова. Діяльність наукової школи спрямована на проведення фундаментальних і прикладних досліджень актуальних проблем протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки та розвитку правової політики держави.
Засновник наукової школи
Литвинов Олексій Миколайович (нар. 12 грудня 1977 року, Україна) — український учений-правознавець, доктор юридичних наук (2010), професор (2011), заслужений працівник освіти України, академік Інженерної академії України, в.о. ректора Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут».
Основними науковими напрямами школи є:
1. Теорія та методологія протидії злочинності (кримінологічний моніторинг, кримінологічна політика, програмування протидії злочинності, механізм протидії злочинності).
2. Кримінологічна безпека та публічна безпека держави (кримінологічна безпека, публічний порядок, регіональна та національна безпека, територіальна оборона).
3. Політико-кримінологічні та прогностичні дослідження (політико-кримінологічні теорії, фонові для злочинності явища, прогнозування криміногенних процесів).
4. Кримінально-правове забезпечення і захист охоронюваних законом цінностей (захист особи від насильства, захист свободи слова, захист дитинства).
5. Протидія окремим видам злочинності (тероризм, кримінальний радикалізм, корупція, кіберзлочинність, організована злочинність, наркозлочинність, військові злочини, злочини у сфері оборонно-промислового комплексу).
6. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми діяльності правоохоронних і судових органів (кримінологічна діяльність судів, прокуратури, поліції, судово-експертних установ).
7. Віктимологія та віктимологічний захист соціально вразливих груп населення (неповнолітні, журналісти, судді, працівники правоохоронних органів, жертви насильницьких злочинів).
8. Кримінально-виконавча політика та пенітенціарна кримінологія (призонізація, кримінальна субкультура, виконання покарань, радикалізм у місцях несвободи).
9. Галузеві та міждисциплінарні кримінологічні дослідження (злочинність у сфері спорту, транспорту, житлово-комунального господарства, бюджетних відносин).
10. Актуальні виклики сучасності та трансформаційні процеси (деокупація територій, повоєнне правове регулювання, безпекові виклики воєнного часу).
Наукові здобутки та результати діяльності
Під науковим керівництвом О. М. Литвинова захищено 19 докторських, 37 кандидатських та 10 дисертацій доктора філософії у галузі права. Представники наукової школи беруть активну участь у нормотворчій, експертній та консультативній діяльності на національному та регіональному рівнях.
Основні публікації та наукові проєкти школи
Засновником наукової школи опубліковано понад 400 наукових та навчально-методичних праць. Найвагомішими результатами діяльності наукової школи є підготовка та видання фундаментальних праць, зокрема: «Українська кримінологічна енциклопедія» (2017 р.), «Кримінологія. Академічний курс» (2018 р.), «Велика українська кримінологічна енциклопедія» (2021 р.), трилогія: «Нариси з кримінології постмодерну» (2019 р.), «Антипостмодерн: кримінологічні етюди» (2020 р.), «Кримінологія «свого» часу: наукові розвідки» (2021 р.).
Наукова спільнота та наступність
Засновник школи є членом редколегій низки наукових періодичних видань: «Вісник Кримінологічної асоціації України», «Право і безпека», «Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ», «Публічне право», які включені до переліку наукових фахових видань України з юридичних наук. Є членом Кримінологічної асоціації України, ГО «Всеукраїнська асоціація кримінального права», Координаційного бюро з проблем діяльності судових та правоохоронних органів НАПрН України, Науково-технічної ради НАН України. Бере активну участь у парвовиховних та право просвітницьких заходах. Як популяризатор науки неодноразово виступав на телебаченні, а також на шпальтах газет і журналів. У 2023 році обраний дійсним членом (академіком) Інженерної академії України. Активна науково-організаційна діяльність засновника школи, участь у роботі професійних наукових спільнот та редакційних колегій провідних фахових видань забезпечили формування стійкого наукового середовища та наступність наукових традицій. Важливим результатом діяльності наукової школи є підготовка висококваліфікованих наукових кадрів, що знайшло відображення у значній кількості захищених дисертаційних досліджень під науковим керівництвом О. М. Литвинова.
Учні
Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
1. Блажівський Є. М. — Моніторинг протидії злочинності в Україні (2013).
2. Назаренко Д. О. — Фонові для злочинності явища: феномен, детермінація та протидія (2014).
3. Храмцов О. М. — Кримінально-правове та кримінологічне забезпечення охорони особи від насильства (теорія та практика) (2015).
4. Шаблистий В. В. — Теоретико-прикладні засади кримінально-правового забезпечення безпеки людини в Україні(2016).
5. Орлов Ю. В. — Політико-кримінологічна теорія протидії злочинності (2016).
6. Назимко Є. С. — Теоретико-прикладні засади становлення та розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України (2016).
7. Бандурка І. О. — Кримінально-правовий захист дитинства в Україні (2016).
8. Павликівський В. І. — Кримінально-правове забезпечення свободи слова та професійної діяльності журналістів(2017).
9. Митрофанов І. І. — Теоретичні засади механізму реалізації кримінальної відповідальності (2017).
10. Бесчастний В. М. — Теорія та практика кримінологічного забезпечення протидії злочинності в Україні (2018).
11. Степанченко О. О. — Протидія етнорелігійному тероризму: кримінологічний, віктимологічний та геополітичний аналіз (2018).
12. Данильченко Ю. Б. — Тероризм: феномен, детермінація, протидія (2018).
13. Мозоль С. А. — Кримінологічна безпека в Україні: феномен та наукові засади забезпечення (2018).
14. Максіменцев М. Г. — Кримінологічні засади протидії злочинності у сфері надрокористування (2019).
15. Шайтуро О. П. — Кримінологічні засади діяльності органів місцевого самоврядування у сфері протидії злочинності (2019).
16. Титаренко О. О. — Теорія та практика державного програмування протидії злочинності в Україні (2020).
17. Маслова Н. Г. — Кримінальний радикалізм: феномен, детермінація, протидія (2020).
18. Філіпенко Н. Є. — Кримінологічна діяльність судово-експертних установ України: теорія та практика (2021).
19. Пахнін М. Л. — Кримінологічний захист засобів масової інформації: феноменологія та механізм забезпечення(2023).
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / доктора філософії (PhD)
1. Олішевський О. В. — Організація розслідування злочинів та її місце у структурі криміналістики (2010).
2. Ліховицький Я. О. — Адміністративно-правові засади координації правоохоронної діяльності органами прокуратури (2011).
3. Кондратов Д. Ю. — Кримінально-правова охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції (2011).
4. Черевко К. О. — Кримінально-правова характеристика незаконного проведення аборту (2011).
5. Тацій М. С. — Кримінологічний аналіз агресивної корисливо-насильницької злочинності та запобігання їй (2011).
6. Пузиревський Є. Б. — Кримінологічний аналіз і запобігання військовим злочинам (2011).
7. Дундич Л. В. — Особливості розслідування викрадення вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами (2011).
8. Ступник Я. В. — Механізм протидії наркозлочинності: кримінологічні засади (2011).
9. Горбунов В. А. — Кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (2012).
10. Косяк Є. Л. — Нормативно-правова детермінація контрабанди в Україні: характеристика та протидія (2012).
11. Одинцова О. В. — Джерела кримінологічної інформації про організовану злочинність та їх використання (2012).
12. Білоусова О. О. — Кримінологічна модель протидії злочинності в Україні (2012).
13. Туєв О. А. — Кримінологічні засади протидії рейдерству (2013).
14. Бершов Г. Є. — Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність судових органів (2013).
15. Керімов А. З. — Кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (2013).
16. Ємельянов М. В. — Кримінально-правова характеристика шахрайства (2013).
17. Кицюк В. П. — Кримінологічні засади діяльності суду у сфері протидії злочинності (2013).
18. Залеська А. С. — Кримінально-правова охорона права на отримання освіти (2014).
19. Усов Д. С. — Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці (2014).
20. Перепелиця Д. І. — Призонізація в механізмі криміногенної детермінації: характеристика та протидія (2014).
21. Щербакова А. К. — Механізм індивідуальної злочинної поведінки особи, яка вчиняє бандитизм (2015).
22. Левченко А. М. — Протидія впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки засуджених (2015).
23. Кутєпов М. Ю. — Кримінологічні засади формування кримінально-виконавчої політики України (2015).
24. Машлякевич Д. С. — Кримінологічні засади формування та реалізації стратегії запобігання і протидії корупції(2015).
25. Ярмиш Н. О. — Механізм протидії злочинності у сфері громадської безпеки (2016).
26. Кравцова М. О. — Кіберзлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання (2016).
27. Огородник Є. І. — Механізм реалізації кримінально-виконавчої політики та її реформування (2017).
28. Кирієнко В. О. — Запобігання доведенню особи до самогубства або до замаху на самогубство (2017).
29. Азаров Є. Ф. — Запобігання корисливим злочинам на пасажирському залізничному транспорті України (2017).
30. Фоменко М. В. — Кримінально-правова характеристика перешкоджання законній діяльності громадських об’єднань (2017).
31. Луценко І. Г. — Протидія діяльності тоталітарних сект: кримінологічні засади (2018).
32. Гричанюк М. В. — Механізм протидії злочинності неповнолітніх (2018).
33. Танаджі В. Г. — Кримінально-правовий захист прав працівників у трудових відносинах (2019).
34. Кізіменко Є. В. — Незаконне поводження зі зброєю та вибуховими речовинами: кримінологічна характеристика(2019).
35. Сокуренко В. В. — Кримінологічна характеристика та протидія злочинності у сфері фізичної культури і спорту (2019).
36. Бесчастна В. В. — Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху (2019).
37. Константінов К. В. — Протидія наданню неправомірної вигоди: порівняльний кримінологічний аналіз (2021).
38. Суп Є. Ю. — Кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю (2021).
39. Шабельніков С. К. — Кримінологічне законодавство України: феномен та наукові засади розвитку (2021).
40. Марʼєнко Л. М. — Погроза або насильство щодо судді чи присяжного (2021).
41. Кожушко С. О. — Кримінологічні засади протидії злочинності в оборонно-промисловому комплексі України(2021).
42. Бутенко В. Б. — Суб’єкти протидії злочинності: системно-структурний аналіз (2023).
43. Данильченко П. Ю. — Кримінальний радикалізм в установах виконання покарань (2023).
44. Семенових О. С. — Кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів (2024).
45. Луценко Б. Г. — Кримінологічне забезпечення деокупації тимчасово окупованих територій України (2024).
46. Тур І. Ю. — Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства: кримінально-правова та кримінологічна характеристика (2024).
47. Сєдих П. В. — Кримінологічний аналіз та протидія кримінальному сепаратизму в Україні (2025).
Тематика дисертаційних досліджень, виконаних у межах наукової школи, свідчить про її комплексний, міждисциплінарний та практично орієнтований характер. Основними напрямами школи є теорія і методологія протидії злочинності, кримінологічна та публічна безпека, політико-кримінологічні та прогностичні дослідження, кримінально-правовий захист прав і свобод людини, протидія окремим видам злочинності, а також проблеми діяльності правоохоронних і судових органів. Значну увагу приділено сучасним безпековим викликам, зокрема питанням тероризму, кримінального радикалізму, кіберзлочинності, деокупації територій та трансформації кримінологічної політики в умовах воєнного стану. Представники наукової школи беруть активну участь у роботі редакційних колегій провідних наукових періодичних видань.
Визнання та авторитет наукової школи
Високий авторитет наукової школи підтверджується державними нагородами, професійними відзнаками та активною участю її представників у формуванні державної правової політики.
Нагороди та відзнаки О. М. Литвинова:
Лауреат премії Президента України для молодих вчених (2008 р.)
Відзнака Президента України «За бездоганну службу ІІІ ступеня» (2013 р.)
Лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2017 р.)
Заслужений працівник освіти України (2017 р.)
Почесна відзнака Кабінету Міністрів України (2017, 2021 р.р.)
Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава» (2018 р.)
Лауреат Премії імені академіка Володимира Сташиса (2020 р.)
Відзнаки МВС України («За відзнаку в службі» І, ІІ ступенів, «За сумлінну службу» ІІ, ІІІ ступенів, «За розвиток науки, техніки та освіти), Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради.
Брав активну участь в експертизі законодавства та розробці проектів нормативно-правових актів, зокрема Регіональної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні, Програми протидії терористичній діяльності на території Харківської області, Програми забезпечення публічної безпеки і порядку в Харківській області, Програми територіальної оборони Харківської області на 2018–2019 роки.
Наукова школа Олексія Миколайовича Литвинова спричинила відчутний вплив на розвиток сучасної кримінологічної науки та кримінально-правової політики в Україні. Її наукові напрацювання стали теоретичною основою для формування державних і регіональних програм у сфері протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки та вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Представники школи поєднують фундаментальні дослідження з прикладними розробками, активно залучаються до нормотворчої, експертної та консультативної діяльності, що сприяє інтеграції наукових результатів у практику державного управління та правозастосування. Школа забезпечує сталість наукових традицій, формування нового покоління науковців і збереження високих стандартів правничої освіти та досліджень.
