Пам'яті Артема Любимова
bellCreated using FigmaVectorCreated using FigmacalendarCreated using Figmaearth-globeCreated using FigmaenvelopeCreated using FigmaFax 1Created using FigmaVectorCreated using FigmaVectorCreated using Figmatelephone-handle-silhouetteCreated using Figma
ГоловнаНовиниПам'яті Артема Любимова

15/03/2025

Пам'яті Артема Любимова

Три роки тому, у березні 2022-го, війна збирала свої страшні жнива…

Озвірілий ворог ліз на Україну. Вже стало зрозуміло, що всі його плани на "триденну війну" розбилися об мужність українських захисників — бійців, добровольців, волонтерів, які закрили собою Україну у ті найстрашніші дні.

Серед тих, хто ціною власного життя зупинив ворожу навалу, був Артем Любимов — випускник першого факультету 2017 року, колишній студент кафедри технології виробництва літальних апаратів.

Доброволець лютого 2022-го… Ним став і ветеран АТО, і вчорашній заробітчанин, і інженер, і фермер, і студент, і шкільний учитель… Добровольцем став і Артем Любимов — батько трьох дітей, який не мав військової підготовки.

У перший день війни він вивіз свою родину — дружину та трьох діточок — з Києва, а сам, не зволікаючи, повернувся назад. Не маючи ані бойового досвіду, ані спеціальної підготовки, Артем разом із побратимами у перші дні березня організував партизанський супротив. У селі Стоянка, що в Бучанському районі, була домівка його батьків. Там Артем із товаришами різали лінії електропостачання до командного пункту окупантів, палили ворожу техніку, не давали загарбникам спокійно дихати на рідній землі.

5 березня добровольці отримали можливість пройти прискорене навчання в одному із загонів ТрО. Кілька днів для здобуття навичок користування різними видами озброєння… Лише кілька днів, бо оскаженілий ворог рвався до Києва. Після короткого навчання Артем уже брав участь у боях на Київщині.

15 березня 2022 року герой прийняв свій останній бій. Загинув під артилерійським обстрілом, боронячи підступи до столиці…

Друзі напишуть:

«Артем був люблячим батьком, гарно виховував своїх дітей. Він був прикладом справжнього друга, доброю та дуже сміливою людиною…»

Від себе додамо: щоб зрозуміти, якою людиною був Артем, достатньо зайти на його сторінку. Її неможливо дивитися без сліз. Він не уявляв свого життя без родини, без своїх діточок. Це був сенс його життя… До останньої хвилини, до останнього подиху…

За них, і за всіх дітей України, Артем Любимов віддав найдорожче — своє життя…

Артем Любимов (25.06.1991 – 15.03.2022).

Світла пам'ять тобі, воїне! Вічна пам’ять і низький уклін від усього ХАІ