17/11/2025
Студентство — це та сторінка життя, яку неможливо перегорнути до кінця.
Це розумієш з роками незалежно від посади, статусу чи цифр у банківському застосунку.
Це час неймовірного відчуття ровесників – однодумців і антагоністів, людей, які запалювали інших, і тих, хто ховав свій вогник у собі. Це час появи тих, кого ми нині називаємо «побратими» і «посестри» – і я радий, що більшість із них йде зі мною через усе життя.
Це перше спілкування з поважною професурою, яка бачить у тобі вже не галасливу аудиторію вчорашніх школярів, а майбутнього колегу. Те перше «Ви» від відомої, заслуженої людини, старшої за мене на пів століття, я пам’ятатиму все життя.
А ще студентство — це унікальне поєднання: коли почуваєшся дорослим, але всередині – і тут нічого не поробиш - все одно залишаєшся дитиною. Бо знаєш, що десь поруч є батьки — як у комп’ютерній грі: прихований «флакончик здоров’я», який у скрутний час дає спокій і силу.
Та головне – це безліч історій. Веселих, дивних, неймовірних. Інколи гідних товстого роману, інколи – короткого анекдоту. Перевірити це легко: варто лише зібрати колишніх студентів – і ви ніде не почуєте стільки сміху і спогадів.
Мої курсантські роки були такими ж. Як і у всього студентства – вічний недосип і брак грошей. А молодість бере своє.
Декілька днів тому на зустрічі зі студентами ХАІ мене запитали про найяскравіший спогад. Відповів чесно: одного разу я заснув на посту №1 біля прапора. Дві години «струнко» – і я таки «вистояв», бо спав стоячи, як і написано між рядків у статуті караульної служби. А от зброя не витримала – гепнулась на підлогу і розбудила усіх, включно зі мною.
Тоді був жах, а зараз - весела пригода. Як і більшість студентських спогадів.
Сьогодні, через роки, я можу сказати одне: моя студентська книга була цікавою.
Я щиро бажаю вам, молоде покоління студентства та курсантства, щоб ваша книга була ще яскравішою. Щоб у ній було місце драмам і коханню, пригодам, гумору й перемогам. І щоб вона стояла на вашій полиці серед найулюбленіших – тих, до яких хочеться повертатися.
І щоб студенти та курсанти, які сьогодні боронять країну і б’ються з ворогом на фронті, живими й здоровими скоріше повернулися додому — до навчальних аудиторій та гуртожитків.
Щоб в коридорах ХАІ знов лунав студентський сміх.
І це моє головне бажання!!!
в.о. ректора ХАІ Олексій ЛИТВИНОВ
