27/01/2025

Багато горя бачив Харків, але ті дні, сповнені відчаєм та неймовірною біллю, навіки залишаться в його історії.

Був грудень 1941 року.

Люті морози до - 30 накрили окуповане місто. По довгому проспекту в сторону ХТЗ дуже повільно рухалася людська колона… Літні люди, діточки, жінки з немовлятами на руках… Поруч автоматники з собаками, поліцаї. Старі та слабкі не витримували й падали. О 16:00 рух колони зупиняється, і змученим, виснаженим людям дають команду ночувати просто неба, в снігу на страшному морозі… Ранок - команда рухатися вперед. На узбіччі лишаються десятки тіл. Колона смерті рухалася до Дробицького яру…

Окупанти «остаточно вирішували єврейське питання» у Харкові. Дробицький яр, який колись називали Травницькою долиною, навіки став символом болю, горя та нелюдської жорстокості – ім’я якої ГОЛОКОСТ.

80 років тому - 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау, відомий як Освенцим. В цей день у світі відзначають день пам’яті жертв ГОЛОКОСТУ та поминають мільйони невинних людей, чиє життя забрала одна з найжахливіших трагедій в історії людства.

І сьогодні наше серце, наша скорбота, наші молитви у Дробицькому яру, у страшних ровах смерті в Лісопарку…

Цей день для України не лише про страшне минуле, це дороговказ для всіх поколінь у рішучому протистоянні первинному надлюдському злу, коли якась нелюдь знов захоче «остаточно вирішити питання» цілого народу.

Світла пам’ять мільйонам загиблих, закатованих, розстріляних, заморених голодом, задушених в душогубках та газових камерах…

Україна пам’ятає.

Пам’ятає Харків.

Схиляє голову ХАІ.

Вічна пам’ять…