07/11/2024

Вже 96 років Держпром – символ Харкова.

7 листопада 1928 року відбулося відкриття архітектурного ансамблю, без якого тепер неможливо уявити рідне місце.

І тільки харків’яни знають, що для них це не перший в країні 13-поверховий хмарочос і не пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму – це частина серця кожного, хто має щастя жити в найкращому місті 50-й паралелі.

Недаремно майже на всіх неофіційних гербах прифронтового Харкова є силует Держпрому.

Цікаві факти про Держпром:

- спочатку, за рекомендацією Харківського НДІ гігієни, ручки на всіх дверях Держпрому були мідними. Медики наказали використовувати мідь, що володіє бактерицидними властивостями;

- 7 з 12 ліфтів будівлі працюють без заміни з початку експлуатації в 1928 році;

- семимоторний літак-велетень Костянтина Каліліна К-7, що  було створено на ХАЗі у 1933 році, називали «Повітряний Держпром»;

- для опалення будівлі у підвалі Держпрому було встановлено більше десятка опалювальних котлів, для яких за добу підводами доставляли 60 тонн вугілля. До котлів вугілля розвозили вагонетками, що рухалися по рельсах, для організації їхнього руху у підвалі було збудовано також поворотне коло. Частина цього обладнання зберіглася. З 1960 року у Держпромі діє централізоване опалення.

Газета того часу писала:

- у Держпромі буде працювати п'ять тисяч співробітників. Таку масу народу треба нагодувати, тому у будівлі буде кооперативна кав'ярня-ресторан: їжу, приготовану внизу, на механічній фабриці-кухні, спеціальні конвеєри-ліфти доставлять нагору, до клієнтів";

- для обслуговування всіх установ у будівлі розмістять електро-механічний і слюсарний центри, майстерню з ремонту годинників (а їх тут встановлять 150), поштово-телеграфну контору і центр експедиції, який замінить сто кур'єрів. Буде у Держпромі і власна абонементно-театральна каса, і перукарня. А для того, щоб працівникам було легше добиратися до роботи - відкриють веломотокіоск, де транспорт можна буде придбати у розстрочку.

- нарешті, гордість будівлі - власна телефонна станція: вже є 600 номерів, а буде до тисячі. Примітно, пише газета, що Сіменс, німецький підприємець, просив за обладнання для цієї станції кілька десятків тисяч карбованців, а місцевий співробітник на прізвище Май-Зонне все зробив за 8 тисяч.