Директор Харківського авіаційного інституту
(1930-1931 рр.)
Народився в 1893 році в селянській родині. Учасник Першої світової війни, Жовтневої революції, громадянської війни. Закінчив Київське комерційне училище, потім Академію Повітряного Флоту імені професора М. Є. Жуковського (1926). Працював на посадах начальника цеху і головного інженера Харківського авіаційного заводу (1926–1930). У 1930–1931 рр. – директор Харківського авіаційного інституту. Після ХАІ Г. Ю. Петров працював в Москві в Наркоматі авіаційної промисловості СРСР.
В період бурхливих революційних подій початку ХХ ст.Горбенко стає учасником більшовицького підпілля, і, подібно до багатьох революціонерів, змінює в цілях конспірації своє прізвище Горбенко на Петров.
Кожна пора породжує свою мрію. Незважаючи на голод, кров, розруху громадянської війни, Григорія Петрова не покидала мрія про небо, про польоти на аеропланах, перші з яких він побачив на фронті в Першу світову війну і був вражений тією захоплюючої перспективою, яка відкрилася перед людством завдяки початку освоєння повітряного простору.
Ледве відгриміли залпи громадянської війни, Григорій Юхимович вступає до Академії Повітряного Флоту імені проф. М. Є. Жуковського. У 1926 році після закінчення Академії Повітряного Флоту Г. Ю. Петров був спрямований на роботу в Харків.
Григорій Юхимович ще не знав, що незабаром йому доведеться продовжувати славні традиції академії в Україні, створюючи перший авіаційний вуз. Але спочатку буде Харківський авіаційний завод, де за досить короткі термін – всього за чотири роки – Григорій Юхимович завоює величезний авторитет, очоливши цех, а незабаром отримає посаду головного інженера.
В кінці 20-х років Харків ставав великим центром авіаційної науки і техніки, завдяки академіку Ф. Г. Проскурі, який ще в 1922 році в Харківському технологічному інституті (ХТІ) при кафедрі гідромеханіки створив авіасекцію. У 1923 році з його ініціативи на механічному факультеті було відкрито авіаційне відділення. Учень і послідовник М. Є. Жуковського, він вніс істотний внесок в розвиток наукової школи в області аерогідродинаміки і гідромашинобудування. У 1930 році приймається рішення про створення Харківського авіаційного інституту (наказ № 1240 по Вищій раді народного господарства СРСР від 17 квітня 1930 року) на базі Харківського технологічного інституту за спеціальністю авіабудування. Головному інженеру авіазаводу Г. Ю. Петрову було запропоновано очолити знову організований інститут. 1 червня 1930 року розпочав виконання своїх нових обов'язків.
Зі спогадів першого директора Харківського авіаційного інституту Г. Ю. Петрова: «На чолі з Г. Ф. Проскурою професори та викладачі багато вечорів уважно і пильно обговорювали і корегували план будівництва інституту в Помірках. Це місце запропонував К.А. Калінін. Разом з ним і секретарем партійної організації (секретарем був А.Є. Ведмедер) – ми їздили в Помірки і там з рулеткою в руках намічали розміщення корпусів інституту».
У березні 1931 на околиці Харкова в районі Лісопарку в Помірках почалося будівництво навчального (головного та інженерно-лабораторного (літакового) корпусів, студентського гуртожитку, інших будівель).
Петрову доводилося вирішувати ряд складних питань: проектування та будівництво корпусів ХАІ, організація навчально-методичної роботи, навчального процесу, прийом студентів, залучення науково-педагогічних кадрів, розробка нових навчальних планів, дисциплін, програм. Аналогів подібного спеціалізованого вузу в РСР не було. ХАІ став першим цивільним авіаційним вузом країни. І природно, що провідними його педагогами стали фахівці-практики: головний конструктор авіазаводу К.А. Калінін, який очолив кафедру конструкцій літаків, і головний інженер Харківського паровозобудівного заводу, професор В. Т. Цвєтков, завідував кафедрою авіаційних двигунів. Кафедрою гідродинаміки керував академік Г. Ф. Проскура, кафедрою технології та організації літаків – Г. Ю. Петров. Підготовка авіаційних фахівців в ХАІ здійснювалася на двох факультетах (літакобудівному і моторобудівному) за спеціальностями: інженер-конструктор з літакобудування, інженер-технолог літакобудування та моторобудування. Термін навчання збільшився з чотирьох до п'яти років. Заняття проводилися тривалий час в Харківському технологічному інституті. Доводилося залучати викладачів із загальноосвітніх дисциплін з інших вузів, фахівці з авіації підбиралися з числа видатних інженерів авіазаводу і випускників ХТІ. Серед них: Й.Г. Неман, творець першого в Європі швидкісного пасажирського літака ХАІ-1 з шасі, що збираються, потім тривалий час завідував кафедрою конструкцій літаків; М. Ф. Мірошніченко, А. А. Литвинов, В. К. Золотухін, П. А. Белічка, А. М. Борисенко, А. П. Єременко, Л. Д. Арсон.
Внесок Григорія Юхимовича в організації першого в Радянському Союзі спеціалізованого авіаційного вузу, який в даний час входить в число п'яти кращих технічних і технологічних вищих навчальних закладів України, важко переоцінити. Видатний інженер і організатор виробництва, він прожив довге життя, із задоволенням передовав свій досвід численним учням. Життя загартувала його характер, навчивши бути вимогливим, суворим до себе і іншим, але Григорій Юхимович завжди зберігав у своїй душі ентузіазм і романтику перших повітроплавців, без якої, напевно, було б неможливе становлення і розвиток ХАІ.
Наукові публікації Г. Є. Петрова відсутні.
