Що відрізняло Миколи Арсенійовича як керівника? Насамперед він приділяв першочергову увагу матеріально-технічній базі інституту, будівництву нових корпусів, гуртожитків, спортивних споруд. Завдяки йому з'явилася база відпочинку в Криму. У травні 1966 ректор домагається, щоб інститут був включений в список найважливіших будівництв і до складу 25 базових вузів СРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Мінвнзу СРСР. А це давало величезні переваги і відкривало нові горизонти розвитку внз. За короткий термін введений в дію новий конкурс радіотехнічного факультету, закінчено будівництво гуртожитку №4 на 400 місць (1962), гуртожитку №5 на 400 місць (1963), гуртожитку №6 на 400 місць і будинку молодих фахівців №1 на 60 квартир (1964 ). У 1965 році відкривається фабрика-кухня на 318 посадочних місць, закінчено будівництво спорткорпуса з плавальним басейном (1969), імпульсного корпусу (1973), гуртожитків №7,8,9, гуртожитку №10 на 1008 місць (1974), введені в дію перший (1967) і другий (1974) спальні корпуси по 180 місць кожен в спортивно-оздоровчому таборі ХАІ в сел. Рибаче в Криму.

     Але справжньою гордістю ректора стала надзвукова аеродинамічна лабораторія (1973). Це унікальна споруда стало національним надбанням України.

     Для вдосконалення навчального процесу та підвищення його ефективності створюються і вводяться в дію: лабораторія технічних засобів навчання (1967), редакційно-дослідний відділ (1967), обчислювальний центр (1969), друкарня (1969). Створюються необхідні умови для творчої ініціативи у студентів, активізується робота студентського конструкторського бюро, наукових гуртків на кафедрах, в наукових лабораторіях. Приділяється увага естетичному вихованню студентів в студентському клубі вихідного дня, в навчальні плани вводиться відповідний факультативний курс.

     Новий статус внз дав поштовх до розвитку науки. Створюються держбюджетні і проблемні лабораторії (1962 і 1963 рр.), Галузеві лабораторії Міністерства авіаційної промисловості СРСР (з'єднань підвищеного ресурсу, довговічності). Наукова база інституту привертає увагу й інших міністерств. У 1966 році в ХАІ почав працювати Вчена спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських, в 1969 році - докторських дисертацій. Сам Микола Арсенійович активно займався науковою діяльністю. Список його винаходів науково-методичних робіт перевищує 70 найменувань, з них 9 навчальних посібників, 21 стаття.

     Микола Арсенійович вніс величезний внесок в розвиток ХАІ, зробивши інститут одним з найпрестижніших в колишньому СРСР. ВНЗ став на один рівень з такими навчальними закладами, як Московське вище технічне училище ім. Баумана. Молодь зі всього СРСР прагнула приїхати вчитися до Харкова, в ХАІ, незважаючи на те, що вчиться тут міг далеко не кожен - настільки високий і складний був рівень навчальних і наукових програм.

     Неодноразово ректор ХАІ обирався депутатом районної і міської Ради народних депутатів, членом райкому і міськкому Компартії України м.Харкова, делегатом XXIII з'їзду Компартії України. За успішне виконання планів підготовки фахівців для народного господарства, суспільну і трудову діяльність відзначений державними та урядовими нагородами: «Знак Пошани» (1961), орденом Трудового Червоного Прапора (1971), медалями «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В .І. Леніна »(1970),« За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. » (1946), почесними грамотами та подяками.