Студентський квиток рано чи пізно доводиться здати. Студентство — ніколи.
Це підтвердить кожен, хто колись сидів на студентській лаві чи носив курсантські погони.
Спробуйте попросити людину згадати студентські роки — і подивіться їй в очі. Там буде все: і сміх від перших студентських пригод, і сум за першими студентськими почуттями, і біль від перших невдач, які пам'ятаєш усе життя… І все ж вогню в очах буде більше.
І цей вогонь не залежить від дати в дипломі. Бо студент — це не вік і не рядок у відомості деканату. Це стан. Це здатність дивуватися, ставити запитання «чому?» і не соромитися сказати «я цього не знаю».
З роками з'являються посади, звання, кабінети. Але того дня, коли людина перестає вчитися, вона починає старіти. Хоч би яка табличка висіла на її дверях.
Я — ректор, але досі студент. Тільки моя сесія не закінчується ніколи, а іспити щодня приймає саме життя. Без перескладань і без шпаргалок.
І мої викладачі сьогодні — студенти ХАІ. Ви мислите швидше, сміливіше і не боїтеся сперечатися. Після кожної зустрічі з вами я виходжу з «домашнім завданням». І радію цьому.
Тому бажаю вам одного. Станьте інженерами, конструкторами, науковцями, командирами, керівниками. Досягайте найвищих посад. Але всередині залишайтеся студентами — допитливими, трохи зухвалими, голодними до нового. Вічний недосип можна залишити в минулому, а от цікавість заберіть із собою назавжди.
І є те, про що я не можу не написати у студентське свято. На меморіалі ХАІ серед сотні імен майже двадцять — це наші студенти та студентки. Добровольці. Герої. Вічна вам слава і безмежна шана.
Сьогодні наші студенти й курсанти, які боронять країну, складають найважчий іспит у житті. Я чекаю на кожного — живими та здоровими, в аудиторіях і гуртожитках. Щоб у коридорах ХАІ знову лунав студентський сміх.
Це моє головне бажання. І воно не зміниться, доки не здійсниться.
Зі святом, студентство! Від одного з вас.
Ректор ХАІ Олексій ЛИТВИНОВ
