У роки своєї роботи на факультеті авіаційних двигунів Харківського авіаційного інституту (1933–1939) Архип Люлька не лише сформулював ідею реактивного руху, а й втілив її у кресленнях і наукових обґрунтуваннях, що лягли в основу майбутніх винаходів. Його задум передбачав розділення повітряного потоку на внутрішній і зовнішній контури, що дозволило значно підвищити ефективність, тягу й економічність реактивного двигуна.
22 квітня стало початком нової ери в авіаційному машинобудуванні та символом геніального прориву, що назавжди пов'язаний з ім'ям видатного хайовця Архипа Люльки — сина української землі, інженера з поглядом у майбутнє.
