Сергія Самощенка добре пам'ятають на 3-му факультеті викладачі та одногрупники. Дуже спокійний, добрий, врівноважений.
Народився 16 лютого 1967 року в радгоспі «Ярославський» Цілиноградської області (Казахстан). У трирічному віці разом із батьками переїхали до села Шулешівка на Путивльщині.
У 1984 році закінчив Веселівську ЗОШ і вступив до Харківського авіаційного інституту на факультет Систем управління. Жив у гуртожитку ХАІ-11. Як і всі студенти того року, потрапив під військовий призов і два роки служив в армії (тоді в групах ХАІ залишалися лише дівчата та ті, хто вже відслужив строкову).
Після служби повернувся до рідного ХАІ і випускався вже з іншим курсом — не у 1990-му, а в 1992-му, коли отримав диплом ХАІ за спеціальністю «Авіаційне приладобудування».
А далі життя розкидало всіх. У складні 90-ті, коли скасували розподіл, а підприємства масово згортали виробництво, кожен виживав як міг.
Сергій вільно володів німецькою мовою. І знайшов себе у професії вчителя, працював у школі в селі Шулешівка на Путивльщині.
Ще з часів ХАІ захоплювався футболом — у школі створив дитячу футбольну команду, яка завойовувала чемпіонські титули серед шкіл Путивльського району. Сергій був організатором футбольних турнірів серед дітей і дорослих. Він притягував людей і викликав довіру.
А далі настав лютий 2022-го... Сергій Самощенко — доброволець із перших днів навали. Старший лейтенант, командир 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти військової частини А4427.
У боях отримав поранення нижньої кінцівки, двічі був контужений. Після лікування йому запропонували працювати у штабі. Але він не залишив своїх побратимів, сказавши: «Або я додому приїду сам з перемогою, або привезуть під прапором!» Таким він був. І таким залишиться в пам'яті тих, хто його знав...
У цей день два роки тому — 27 квітня 2023 року — південніше села Кузьмине, у районі Серебрянського лісництва на Луганщині, командир мотопіхотного взводу старший лейтенант Сергій Самощенко прийняв свій останній бій.
У громаді написали:
"Сергій Миколайович запам’ятався відвертою, щирою, відповідальною та принциповою людиною. Завжди відстоював свою точку зору, при цьому був скромним. Гарний сім'янин, люблячий чоловік і батько. Родина втратила найкращого чоловіка та батька, Україна втратила мужнього Героя..."
Світла пам'ять тобі, Воїне! Вічна пам'ять і низький уклін від усього ХАІ.