Коли жіноче тіло ставало доказом провини: лекція у Школі гендерних знань ХАІ.
Чи могли колись жінку покарати за надмірну балакучість, «неправильну» поведінку або навіть за підозру в чаклунстві?
У середньовічній Європі — так. І це далеко не найстрашніше, що приховує історія тогочасного правосуддя.
Про те, як жінки опинялися на лаві підсудних і чому сам факт їхньої жіночності нерідко ставав приводом для звинувачень, говорили під час лекції «Тіло як обвинувачення: жінки у судочинстві середньовічної Європи» у межах Школи гендерних знань ХАІ.
Лекторка — докторка юридичних наук, професорка кафедри права (702) Наталія ФІЛІПЕНКО — розповіла про судові практики, які не просто карали жінок, а й закріплювали їхнє нерівне становище в суспільстві.
Вуздечки брехунів, ганебні маски, колодки ганьби, «подружні двобої», лещата для грудей, іспанський чобіт… За цими моторошними назвами — реальні історії приниження, болю та насильства.
Жінок переслідували за слова, поведінку, спосіб життя, а іноді й за те, що вони просто не вписувалися в тогочасні уявлення про те, якою має бути «правильна» жінка.
Це була не низка випадкових несправедливостей. Гендерна нерівність закладалася в самі правові практики, а судочинство могло перетворюватися на інструмент контролю, залякування та придушення жіночого голосу.
І хоча минули століття, питання, порушені під час лекції, не втратили актуальності. У сучасному світі жінки й досі в окремих країнах стикаються з обмеженням прав, контролем над власним тілом і нерівністю перед законом.
Історія нагадує: закон сам по собі ще не гарантує справедливості. Важливо, щоб право захищало людську гідність, а не ставало засобом дискримінації.
Школа гендерних знань ХАІ. Приєднуйтесь.