Ми звикли сприймати підкорення космосу як подвиг пілотів та інженерів. Але космос — це не лише політ, а й безмежна лабораторія. Щоб зрозуміти історію Всесвіту, мало просто прилетіти — треба вміти «читати» планети.
Саме цими днями, у грудні 1972 року, розгорталася фінальна і найбільш науково значуща місія програми «Аполлон». Герой цього тижня — Гаррісон «Джек» Шмітт, пілот місячного модуля «Аполлон-17» і... доктор геології.
Чому це важливо? До цього моменту астронавти були передусім блискучими пілотами, яких вчили геології. Шмітт був геологом, якого навчили літати. Це змінило все.
Професійний погляд: Побачивши дивний колір ґрунту біля кратера Шорті, Шмітт вигукнув: «Тут усе помаранчеве!». Це відкриття (вулканічне скло) перевернуло уявлення про геологічну історію нашого супутника.
Рекорди: Разом із командиром Юджином Сернаном вони встановили досягнення, які не побиті й досі: найдовше перебування на поверхні (75 годин), найдовші поїздки на місяцеході та понад 110 кілограмів доставлених на Землю унікальних зразків.
Так людство вперше подивилося на інший світ очима професійного дослідника.
На фото:
Геологія в дії: Гаррісон Шмітт збирає зразки місячного ґрунту за допомогою спеціального інструменту-граблів. Поруч стоїть гномон — пристрій для визначення масштабу та кольору на знімках.
Обличчя місії: Втомлений, але щасливий Шмітт усередині космічного корабля після завершення виходів на поверхню.
Результат: Детальний знімок доставлених зразків у лабораторії. Саме ці камені допомогли вченим розгадати таємниці формування нашого супутника.
Це був останній раз, коли людина ходила по Місяцю. Але саме місія Шмітта довела: ми літаємо в космос не лише щоб встановити прапор, а щоб зрозуміти Всесвіт.
Детальніше про місію та відкриття: Apollo 17 | NASA History
МИ СТВОРЮЄМО КРИЛА, ТИ СТВОРЮЄШ МАЙБУТНЄ!
