8 травня. Світлий весняний ранок, пронизаний болем і надлюдською силою пам’яті.
Сьогодні ми схиляємо голови у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Це день вдячності тим, хто зупинив темряву минулого століття, і день сліз за мільйонами життів, які поглинула та війна.
За тих, хто пройшов її — і пішов від нас уже у повоєнні роки.
Сльози за тими, хто не народився.
За їхніми ненародженими дітьми, онуками, а може — й правнуками…
Кажуть, не було родини в країні, у якої та війна не забрала б близьку людину.
Родина ХАІ втратила десятки, а може — й сотні…
І лише 20 імен на пам’ятнику.
Інші так і залишилися — «невідомий солдат».
Сьогодні ми згадуємо їх усіх поіменно. Усіх двадцятьох, чиї імена вибиті на граніті.
І згадаємо всіх, кого немає на цьому пам’ятнику.
Співробітники, викладачі ХАІ… Студенти… 19 років. 20. 22…Діти, які зупинили ворога власним життям.
1534-й день повномасштабної війни. На злітаючій чайці — слід від уламка ворожого «Граду».
Ми тримаємося. Ми стоїмо. Ми живемо.
Ми долаємо ворога, який прийшов із тією ж метою — спалити, вбити, знищити.
І тому День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років — це не просто день у календарі й не формальний ритуал.
Це наш маяк. Нагадування про те, що світло завжди здолає темряву.