40 років Чорнобильській катастрофі. Пам’ятаємо.
Є слова, які не потребують пояснень. Вони звучать — і в них одразу відлунює біль, тиша та пам’ять. Чорнобильська катастрофа. Сьогодні минає рівно сорок років.
Ми памятаємо цей страшний день. Ми пам’ятаємо ціну брехні. Як у квітні 1986-го з екранів говорили про «провокації ворожих голосів щодо аварії» та «повний контроль над ситуацією». Про «безпеку», якої не було.
Як страшно це відгукується сьогодні. Достатньо подивитися на окопи в Рудому лісі біля ЧАЕС. На сліди війни там, де й без того земля отруєна. На наслідки влучань у саркофаг. Ба більше — тепер у заручниках і найбільша АЕС Європи — ЗАЕС.
Але ми пам’ятаємо інше. Не брехню, а Людей.
Тих, хто пішов у невідоме. Хто тримав удар, коли система мовчала. Хто рятував — не за наказом, а за покликом серця.
Для ХАІ це наша історія. Серед ліквідаторів були наші інженери, науковці, випускники. Люди авіаційного гарту, які в епіцентрі лиха робили неможливе.
Сьогодні ми схиляємо голови перед кожним, кого обпалив Чорнобиль. Перед тими, хто пішов у вічність, і тими, хто досі несе цей біль у собі.
Пам’ятаємо…