24 лютого 2026 року…

Сіре зимове небо. Летить рідкий сніг. Під ногами — лід.

Усе — як чотири роки тому…

Це навіки залишиться в житті кожного, хто зустрів ранок 24 лютого 2022 року.

Ми тоді не знали, як жити в новому вимірі. Як триматися. Як підтримати своїх близьких і рідних.

Ми не знали, що через чотири роки знову зустрінемо цей день під сирену.

Під сьогоднішнє сповіщення о 9:20 «КАБ на Липці»…

Ми не знали, що стоятимемо з квітами біля головної прохідної.

Чорний меморіал перед ХАІ.

Колись тут була яскрава реклама університету, карта ХАІ, запрошення до вступу…

Тепер — 70 імен.

Найстаршому було 68 — Олександр загинув під бомбами в Ізюмі.

Наймолодшому, Дані Запішному, назавжди 7. Балістична ракета на світанку рік тому забрала його разом із 12-річною сестричкою.

Вони тепер теж із ХАІ. Як і їхні тато й мама — випускники першого факультету…

Поруч плаче мама студента Саші Біжанова. 24.02.2022 він був у ХАІ. П’ятнадцять повідомлень від нього: «Мама, почалася війна. Студентів зібрали в головному корпусі…»

Саша загине через півтора року на «Новій пошті» під ударом ворожої ракети.

Світла пам’ять усім, хто не дожив до цього дня — і тим, хто загинув на фронті, і тим, кого забрали ворожі обстріли, і тим, у кого не витримало серце…

Світла вам пам’ять.

І наша молитва.